Історія

ФАКУЛЬТЕТ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ ІВАНА ОГІЄНКА

     На сучасному етапі розвитку українського суспільства, в умовах кардинальних змін соціально-економічної, політичної ситуації, перед вищою школою постають складні завдання, по­в’я­зані як із професійною підготовкою молоді, так і з фор­му­ван­ням особистісних якостей майбутнього фахівця нової фор­ма­ції. Сьогодення вимагає від вищої школи підготовки не про­сто ви­сококваліфікованих випускників, а спеціалістів із су­часним на­уковим мисленням, здатних приймати новаторські рішення, твор­ців, які перебувають у постійному пошуку нестандартних підходів, володіють неповторним індивідуальним стилем діяль­ності, з високим рівнем інтелектуального й духовного розвитку, національно свідомих громадян-патріотів, носіїв нових соціаль­них цінностей.

      Важливе місце у підготовці нової генерації фахівців на­ле­жить фізичному вихованню, яке, “є запорукою формування здо­рової нації…, важливим засобом формування особистості, гро­мадянина і майбутнього фахівця, цілеспрямований педаго­гіч­ний процес, залучення студентської молоді до цінностей загаль­нолюдської фізичної культури та відродження національних традицій”.

     Кваліфіковані кадри вчителів фізичної культури, фізичних реабілітологів нині готує факультет фізичної культури Кам’я­нець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Його історичне минуле цікаве, змістовне і водночас мало досліджене, викликає певне зацікавлення з боку наукової і освітньої громадськості, підростаючого покоління українців.

      Факультет фізичного виховання і спорту наприкінці

 40-х –  50-х рр. ХХ ст.

     Факультет фізичного виховання і спорту створено відпо­від­но до наказу Міністерства вищої освіти СРСР від 16 вересня 1949 року. Він став сьомим серед існуючих на той час фа­куль­тетів у Вінниці, Ворошиловграді, Одесі, Кременці та Харкові. Значний внесок у відкриття факультету зробив новопризна­че­ний ректор інституту І.С.Зеленюк, який привніс відчутні зміни у розбудову матеріальної бази закладу і зміцнення його викла­дацького складу. Саме завдяки організаторським здібностям і наполегливій праці нового ректора стало можливим відкриття факультету фізичного виховання у Кам’янець-Подільському пе­да­гогічному інституті.

     Одразу після підписання наказу було проведено значну під­готовчу роботу для залучення до лав студентів здібної молоді. Зокрема, про набір студентів оголосили у місцевих газетах і по радіо; у райони області розіслали відповідні оголошення; низку співробітників відрядили для профорієнтаційної роботи у Він­ницю, Проскурів, Чернівці, Київ, в райони Кам’янець-Поділь­сь­кої області. До цієї роботи долучилися також обкоми партії і комсомолу, які розіслали директивні вказівки райкомам КП(б)У і райкомам ЛКСМУ про проведення відповідної роботи серед комсомольців і молоді. Але всі ці заходи не дали бажаних результатів. В інститут надійшло лише 35 заяв від абітурієнтів. До складання вступних екзаменів допустили 24 особи, з яких 23 були зараховані студентами факультету (16 чоловіків і 7 жінок).

     Навчання розпочалося 17 жовтня 1949 р. Факультет роз­містився у Старому місті в навчальному корпусі, в якому сьо­годні працює історичний факультет. Навчальний процес забез­печували викладачі інституту: спортивну гімнастику викладав В.Д.Палига, рухливі ігри – Л.М.Ляпустіна, лижний спорт – В.І.Рибаков. Вони об’єднувалися у кафедру фізичного вихо­ван­ня (завідувач Л.М.Ляпустіна). Для ведення занять з анатомії запросили викладача місцевої медичної школи лікаря Г.М.Літ­виненко. Заняття зі спортивних ігор проводив викладач фізич­ного виховання педагогічного училища Д.Я.Цвіркун. Викла­дання курсу хімії доручили заступнику директора інституту по заочному навчанню М.Г.Фещуку, психології – Є.Ф.Єліне­ць­ко­му, основ марксизму-ленінізму – кандидату історичних наук К.В.Маренку, іноземної мови – А.А.Кирнасовській. Факультет фізичного виховання очолив Б.В.Мелентьєв, який одночасно виконував і обов’язки декана фізико-математичного факуль­тету.

     Базу для занять склали спортивний зал і міський стадіон. Для послуг студентів були дві пари паралельних брусів, дві пе­рекладини, два коня з ручками, бум, козел, стойки для стриб­ків, дерев’яний мостик, мати, медболи, булави, волейбольні і футбольні м’ячі, волейбольні сітки, тенісні ракетки, сітка і м’я­чі, диски, гранати, списи, боксерські рукавиці, 28 пар лиж з м’яким кріпленням, фехтувальний інвентар. Всі студенти були забезпечені гуртожитком. Відчувалась нестача навчальної та наукової літератури.

     У першому семестрі, який завершився 23 січня 1950 р., сту­денти вивчали основи марксизму-ленінізму (64 год.), пси­хо­ло­гію (42 год.), іноземну мову (36 год.), хімію (48 год.), анатомію (48 год.), спортивну гімнастику (82 год.), лижний спорт (58 год.), рухливі ігри (24 год.), спортивні ігри (70 год.). На практичні заняття з підвищення спортивної майстерності відводилось 78 год. Більшість студентів добросовісно відносилася до навчання. Відвідуваність ними занять складала 94,9%. Вони систе­ма­тич­но готувалися до семінарів і практичних занять. Як наслідок, іспит зі спортивної гімнастики на “відмінно” склали 12 сту­дентів, “добре” – 7, “задовільно” – 2, “незадовільно” – 2 сту­денти.

     Крім навчальної роботи, студенти факультету фізичного ви­ховання брали активну участь у спортивній секційній роботі інституту. У різних спортивних секціях працювали 20 осіб. Сту­денти факультету брали участь у всіх масових заходах, які про­водилися у ВНЗ. Так, у змаганнях з гімнастики на першість інституту факультетська команда зайняла друге місце. Сту­ден­ти-фізкультурники активно працювали у студентських науко­вих гуртках. Наприклад, у гуртку психології студенти роз­роб­ля­ли такі теми: “Фізична культура як фактор нервово-пси­хіч­ної гігієни учнів” (студентка Лопатіна), “Мічурінське вчення і його значення для радянської науки про фізичне виховання” (Соболєв), “Фізичне виховання на службі реакції США” (Вейнц­бліт), “Значення спортивних змагань у формуванні ха­рактеру” (Малевич), “Вироблення навичок в лижному спорті” (Бу­тинсь­кий).

      У 1953 р. відбувся перший випуск – 19 осіб. Випускники проходили державну атестацію і складали випускні іспити з основ марксизму-ленінізму, анатомії і фізіології людини, теорії фізичного виховання. Випускників факультету направляли на роботу у школи і вищі навчальні заклади, комітети у справах фізичної культури і спорту, добровільні спортивні товариства, у колективи фізичної культури заводів, фабрик тощо.

     У 1951 р. було створено кафедру анатомії і фізіології лю­дини, яка стала першою спеціалізованою кафедрою факуль­те­ту. Очолив підрозділ М.Г.Фещук. Викладачами працювали кан­ди­дат біологічних наук Г.М.Літвиненко і В.П.Шейко. Інші пра­цювали погодинно. Кафедра забезпечувала викладання та­ких дисциплін, як органічна, неорганічна та біологічна хімія, мічу­рінська біологія, гістологія, ембріологія, анатомія, фізіо­логія, методика викладання анатомії і фізіології тощо.

     Продовжувала функціонувати кафедра фізичного вихо­ван­ня, яка була загальноінститутською і водночас спеціальною фа­ховою кафедрою факультету фізичного виховання і спорту. У грудні 1950 р. її очолив В.І.Яськов. У 1950-1951 навчаль­ному році тут працювали старший викладач Л.М.Ляпустіна, вик­ла­дачі І.Ф.Ракута, В.І.Рибаков, О.І.Шуркал, Т.В.Якимова, П.Г.Ге­расимчук, В.Д.Палига. Наступного року кафедру поповнили В.І.Степанов, В.І.Ржевський, О.Г.Яблоновський.

     У 1952 р. загальноінститутську кафедру поділили на дві: загальної фізичної підготовки (завідувач І.Ф.Ракута) та гім­на­стики і легкої атлетики (завідувач В.І.Яськов). До складу ос­танньої ввійшли Л.М.Ляпустіна, В.Д.Палига, В.К.Малахов, В.О.Жабенко, Д.Я.Цвіркун. Наступного року кафедру очолив В.Д.Палига. Тоді ж тут почали працювати П.Г.Герасимчук, М.Т.Чур­сін, Є.Д.Котляр, В.І.Ржевський, В.Д.Осадчий.

     В.І.Яськов, починаючи з 1953-1954 н.р., виконував обов’яз­ки декана факультету.

     У 1954 р. кафедру гімнастики і легкої атлетики реорга­нізу­вали у кафедру гімнастики (завідувач В.Д.Палига) і кафедру легкої атлетики і спортивних ігор (завідувач В.О.Жабенко). До складу першої кафедри (з 1955-1956 н.р. – кафедра теорії фізичного виховання і гімнастики) ввійшли старші ви­кла­да­чі П.Г.Герасимчук, П.А.Родін, асистенти В.Д.Осадчий, Г.Ф.Шітіко­ва. Кафедру легкої атлетики і спортивних ігор склали стар­ші викладачі В.О.Жабенко, В.К.Малахов, Л.М.Ляпустіна, аси­стенти Б.М.Сазонов, С.Д.Котляр. У складі кафедри анатомії і фізіології працювали старші викладачі М.Г.Фещук (завідувач кафедри), Г.М.Літвиненко, В.П.Шейко, асистенти М.К.Ро­бот­нова, Л.І.Міроненко. У другій половині 50-х рр. колектив фа­культету поповнили Є.Ф.Гільт, Т.Д.Кидалова, Б.О.Федоров, В.П.Зверід, М.Д. Янчук, А.Д.Босенко, М.М.Троян, П.В.Ка­ци­дим, А.Ф.Шамко, М.А.Лєбєдєв, А.С.Данілов. У 1957-­1958 н.р. кафедру анатомії і фізіології людини очолив кандидат на­ук, доцент Г.П.Антонечкін. У липні 1958 р. на чолі кафедри теорії фізичного виховання і гімнастики став А.Д.Босенко.

     Зміни відбулися і в керівництві факультету. В.І.Яськов звіль­нився з посади за власним бажанням. Виконання обов’язків декана було покладено на завідувача кафедри теорії фізичного виховання і гімнастики В.Д.Палигу. З 7 червня 1954 р. ко­лектив факультету очолив П.А.Родін. У 1957 р. обов’язки де­кана поклали на Д.Я.Цвіркуна.

     Поступово зростала матеріальна база факультету. У 1952- 1953 н.р. студенти факультету займалися у спортивному залі (19 10 м), на двох баскетбольних (кожен по 280 м²) і двох во­лейбольних (по 162 м²) майданчиках. Студенти факультету по­будували ще 2 волейбольні майданчики, але Кам’янець-По­діль­сь­кий міськвиконком своїм рішенням передав ці території середній школі №1, яка використала їх під городи. Для про­ведення занять з легкої атлетики, плавання, футболу, ручного м’яча інститут змушений був орендувати стадіон ДСТ “Іскра”, водну станцію міського комітету фізичної культури і спорту. Недостатньо були забезпечені робочими місцями кафедри. Вар­то сказати, що в одній невеликій кімнатці розташовувалися деканат факультету і 3 кафедри. Вимагала покращення ма­теріальна база кабінетів анатомії і фізіології, хімії, теорії і ме­то­дики фізичного виховання. У річному звіті інституту за 1952- 1953 н.р. зазначалося, що “навчально-матеріальна база не від­повідає вимогам, які стоять перед факультетом в справі фізич­ної підготовки студентів… Спортивний зал міг обслуговувати лише навчальні заняття студентів історико-філологічного і фізи­ко-математичного факультетів і частково навчаль­но-тре­нувальні заняття з гімнастики студентів фізвиховання. Спор­тивні ігри можна було проводити лише на міському стадіоні у дні, коли погода була сприятливою. Ясна річ, що відсутність необхідного приміщення для проведення спортивних занять не прияла розгортанню спортивної роботи в інституті”.

     Все ж, маємо зауважити, що ректор інституту І.С.Зеленюк постійно тримав у полі зору становлення факультету, дбав про зміцнення його матеріально-технічної бази. У 1955 р. за спри­яння Івана Степановича закладу було передано єдиний у місті стадіон, який до цього належав школі перепідготовки офіцер­ського складу прикордонних військ. Почалася розбудова ста­діону. Його спортивне легкоатлетичне ядро було реконстру­йо­вано впродовж 1955-1956 рр. силами викладачів і студентів фа­культету. Основний тягар випав на долю викладачів кафедри легкої атлетики, які були організаторами робіт, їх вико­нав­ця­ми та завідувача кафедри, який спробував себе в ролі ви­кон­роба. За короткий час стадіон та його майданчики були осна­щені новітніми знаряддями і стали гордістю Хмельницької об­ласті. Наприкінці 50-х років серед усіх факультетів фізичного виховання в Україні лише Кам’янець-Подільський мав свій ста­ді­он з відмінною гаревою доріжкою, секторами та ігровими май­данчиками. Відтоді тут проводилися не тільки навчаль­но-­тренувальні заняття зі студентами, а й інститутські, міські та обласні змагання і навіть студентські спартакіади серед вищих навчальних закладів України.

     У 1956 р. у зв’язку із закриттям педагогічного училища його двоповерхове приміщення з флігелем і садом по вулиці Га­га­ріна, 47 перейшло у розпорядження інституту. Сюди із Старого міста перевели факультет фізичного виховання. Це ста­ло ви­значною подією для усього колективу факультету. Він от­римав свої аудиторії, добре обладнаний спортивний зал, поруч зна­ходився стадіон. Певний час навчальні приміщення і спорт­зал вдень використовувались для занять, а вночі перетворю­валися на гуртожиток для іногородніх студентів. Під гур­то­житок пе­реобладнали і флігель. Тоді ж було обладнано нові кабінети – лікувальної фізкультури, легкої атлетики, гімна­стики.

     У 1958 р. поблизу села Голосків інституту виділили зе­мель­ну ділянку (парк). Методом народної будівлі тут було створено спортивно-оздоровчий табір на 200 місць. Силами кафедр й сту­дентів факультету обладнано шлакову бігову доріжку на 300 м, сектори для штовхання ядра, стрибків у висоту та довжину, для стрибків із жердиною, тенісні та гандбольні майданчики, майданчики для занять важкою атлетикою, настільним тенісом (5 столів), водну станцію на 4 доріжки. Крім того, студенти роз­били алеї і клумби, виготовили і встановили павільйони і лавки для відпочинку, павільйон для естради, обладнали атракціон, їдальню, кінозал і т.д. В перші роки табір базувався в ар­мій­ських 10 та 12-місних наметах. Щорічно заняття в таборі та відпочинок для студентів поєднувались з капітальним будів­ництвом літніх будиночків.

     Характерною рисою навчального процесу була його заіде­ологізованість. Наприклад, у звіті інституту за 1954-1955 н.р. зазначалося, що “викладачі в лекціях, на семінарських і прак­тичних заняттях глибоко висвітлювали основи марксист­сько-­ленінської теорії і роль практики в розвитку науки, широко пропагували політику Комуністичної партії і Радянського уря­ду, показували роль комуністичного виховання трудящих СРСР в будівництві комунізму в нашій країні, підкреслювали передовий характер радянської науки, літератури і мистецтва, пріоритет вітчизняних перед буржуазними вченими, пока­зу­ва­ли передовий характер радянської школи і виховання в СРСР, всебічно розкривали перевагу соціалістичного ладу перед ка­піталістичним ладом, викривали реакційну політику сучасної буржуазії та її ідеологів”.

     На факультеті застосовували різні форми контролю за якіс­тю викладання. Серед них:

–        попереднє обговорення текстів лекцій, планів се­мінар­ських занять;

–    проведення відкритих лекцій, практичних і се­мінар­сь­ких занять з наступним обговоренням їх на засіданнях кафедри;

–        взаємовідвідування навчальних занять викладачами;

–       відвідування лекцій, семінарських, практичних і ла­бо­ра­тор­них занять викладачів завідувачами кафедр, де­ка­ном фа­культету, директором і заступником директора ін­ституту;

–        запис окремих лекцій на магнітофон з наступним за­слу­ховуванням та обговоренням їх;

–        вибіркова перевірка роботи кафедр і обговорення на­слід­ків перевірки на засіданнях ради інституту.

     Обговорення відкритих лекцій, а також текстів лекцій, від­бувалося на основі принципової критики і самокритики. У звіті інституту за 1951-1952 н.р. вказувалося, що “у роботі кафедри фізвиховання слід відмітити ряд серйозних недоліків, а саме: на засіданнях кафедри майже зовсім не обговорювалися питання методологічного характеру, не організовувалося взаємо­від­віду­вання занять викладачами, не проводилися відкриті заняття викладачів, на кафедрі не організовувалося обговорення кра­щого досвіду окремих викладачів, не вивчався і не уза­галь­ню­вав­ся досвід роботи”. Навчально-методичну роботу кафедри ана­томії і фізіології визнано незадовільною.

     Впродовж 50-х рр. зростав контингент студентів фа­куль­те­ту. Якщо на початку 1950- 1951 н.р. тут нараховувалося 66 осіб, то вже у 1951-1952 н.р. – 115, у 1952-1953 н.р. – 154, у 1954- 1955 н.р. – 219, у 1955-1956 н.р. – 230, у 1957-­1958 н.р. – 256.

     У 1956 р. у зв’язку із вве­денням додаткової спеціаль­но­сті всі факультети були пе­реведені на 5-річний термін навчання. Факультет про­дов­жував навчатися за 4-річним циклом, хоча його ви­пуск­ни­ки, крім кваліфікації “вчи­тель фізичного виховання”, от­римували додаткову спеціа­льність – “вчитель анатомії і фізіології людини”.

    Вся навчальна робота на факультеті була чітко спланована, плани роботи затверджувалися на засіданнях кафедр, на­вчаль­ний план з усіх дисциплін виконувався [див. додаток 10]. На­вчальне навантаження на студентів поступово змен­шу­ва­ло­ся. Так, якщо у 1954-1955 н.р. воно становило 4283 години, то вже у наступному 1955-1956 н.р. – 3847 годин, а в 1958-1959 н.р. – 3779 (див. табл.1).

Таблиця №1

Інформація про навчальне навантаження студентів факультету

Навчальний рік	Кількість годин				Разом
	І курс	ІІ курс	ІІІ курс	IVкурс
1954-1955	1225	1525	980	553	4283
1955-1956	1204	1235	866	542	3847
1958-1959	1244	1033	948	554	3779

     Певною мірою це пояснюється тим, що студенти змушені були проходити сільськогосподарську практику. Так, у 1955-1956 н.р. вони працювали у колгоспах на сільськогоспо­дар­сь­ких роботах з 7 вересня до 9 жовтня.

     Викладачі постійно дбали про поліпшення професійної під­готовки майбутніх учителів. У своїх лекціях і на практичних заняттях вони широко використовували передовий досвід ро­боти вчителів шкіл. Крім того, під керівництвом викладачів-методистів, студенти виконували практичні заняття в школах, відвідували уроки кращих вчителів і приймали участь у їх ана­лізі. Головна увага при проведенні семінарських і практичних занять зверталася на вивчення студентами рекомендованої літе­ратури, на вміння висловлювати свої думки, відстоювати ви­словлені положення, пов’язувати програмний матеріал з пра­к­тикою. При проведенні лабораторних занять велика увага звер­талася на те, щоб виробити вміння і навички самостійно го­тувати матеріал і прилади до занять, правильно ними ко­ри­стуватися, вміти вести спостереження, фіксувати й оформляти результати роботи, правильно застосовувати їх на практиці.

     Навчальну успішність студентів факультету відображають такі дані. У 1950-1951 н.р. вона склала 95%, 1951-1952 н.р. – 97,9%, 1952-1953 н.р. – 97,4%, 1954-1955 н.р. – 96,2%, 1955-1956 н.р. – 97,8%, 1956-1957 н.р. – 91,6%, 1957- 1958 н.р. – 91,7%, 1958-1959 н.р. – 91%, 1959-1960 н.р. – 93,2%. Відзначимо, що показники відвідування занять сту­дентами факультету з року в рік були найнижчими в інституті. Так, у 1952-1953 н.р. вони склали 97%, у 1954-1955 н.р. – 96,7%, у 1957-1958 н.р. – 96,5%.

     Значна увага приділялася педагогічній практиці, яку сту­денти ІІІ-IV курсів проходили на базі шкіл міста та району. Перед початком педпрактики проводилися інструк­тив­но-ме­то­дичні наради групових керівників з питань організації і про­ведення практики. Такі ж наради проводилися зі студен­та­ми-­практикантами. Студенти одержували систематичну допомогу з боку викладачів кафедр факультету, викладачів педагогіки, психології, вчителів шкіл в підготовці до пробних уроків і про­веденні виховних заходів у школі.

     Уроки переважної більшості студентів відзначалися гли­би­ною змісту, багатством фактичного матеріалу, хорошою фор­мою викладу, вмілим педагогічним підходом до учнів. Прак­тиканти широко використовували наочні матеріали, які в пе­реважній більшості самі виготовляли. Крім того, студенти під час практики виконували обов’язки і класних керівників. Вони допомагали учням випускати стінні газети, організовувати до­звілля під час перерв, проводили шкільні вечори, орга­нізо­ву­ва­ли екскурсії, походи в кіно, надавали допомогу в роботі шкіль­них гуртків, працювали з відсталими учнями тощо. Як на­слідок, більшість студентів-практикантів одержували високі оцін­ки. Наприклад, у 1954-1955 н.р. педпрактика 26 студентів ІІІ курсу була оцінена на “відмінно”, 25 – на “добре” і лише одного – на “задовільно”. На IV курсі – відповідно 15, 26 і 4.

     Факультет фізичного виховання і спорту надавав значну ме­тодичну допомогу школам міста, району, області. Так, у 1955- 1956 н.р. викладачі розробляли тему “Фізичне виховання у ІІІ- IV класах початкової школи”. У 1958-1959 н.р. кафедра гім­настики видала навчальну програму з гімнастики для 8-річної школи, а кафедра легкої атлетики підготувала подібну про­гра­му з фізичного виховання. Викладач М.О.Лєбєдєв у 1959-1960 н.р. проводив практичні заняття з теорії і методики фізичного виховання в школах міста, дитячих садках, на промислових підприємствах, в міській раді спортивних товариств і орга­ніза­цій.

     Значна увага зверталася на самостійну роботу студентів як “засіб міцного засвоєння знань, вироблення умінь опрацювання наукової літератури, розвитку наукового мислення студентів”. Для систематизації самостійної роботи в інституті було вста­новлено чіткий режим дня: академічні заняття з 8.00 до 13.20 год., обід, робота гуртків художньої самодіяльності, заходи гро­мадських організацій, факультативні заняття – з 13.20 до 18.00 год., самостійна робота – з 18.00 до 22.00 год. Переважно вся самостійна робота студентів зосереджувалась в кабінетах і чи­тальних залах, які працювали з 13.00 до 22.00 год., а під час екзаменаційних сесій – з 9.00 до 22.00 год. Тут студенти оп­рацьовували рекомендовану літературу, виконували письмові роботи, вивчали і конспектували праці “класиків марк­сизму-­ленінізму, рішення партії і уряду про школу”, готували ре­фе­рати і доповіді, лабораторні і практичні роботи, писали курсові роботи. Викладачі систематично контролювали самостійну ро­боту студентів, проводили з ними відповідні бесіди, перевіряли конспекти, записи лекцій. Дана проблема періодично обго­во­рювалися на засіданнях кафедр. Щоправда, у звітах інституту проходила інформація про незадовільну організацію само­стій­ної роботи в ряді академічних груп факультету. Наприклад, у звіті за 1954-1955 н.р. зазначалося, що “особливо слабко вона [самостійна робота] поставлена у 12, 21, 41 групах. Прикріплені до цих груп викладачі формально віднеслися до роботи. Це при­звело до того, що студенти факультету в більшості обмежу­ва­лися слуханням лекцій, а це, у свою чергу, відбилося на їхніх знаннях”. Подібне спостерігалося наступного року.

     Серед пріоритетних напрямів роботи факультету була ви­ховна робота, яка спрямовувалась на “виховання студентської молоді в дусі радянського патріотизму, безмежної відданості більшовицькій партії і радянському уряду, палкої любові до соціалістичної Батьківщини, на виховання студентів у дусі не­нависті до кривавого американсько-англійського імперіалізму, на викриття буржуазного націоналізму і безрідного космо­по­літизму”.

     Найбільш масовою формою виховної роботи була по­літ­ін­фор­мація в академічних групах, яка проводилася щотижня. Їхня тематика розроблялася партбюро на кожен місяць. Ось теми деяких з них: “Відповідь товариша Й.В.Сталіна кореспонденту газети “Правда” з приводу атомної зброї”, “34 роковини Великої Жовтневої соціалістичної революції – всенародне свято тру­дя­щих”, “Сталінська конституція – найдемократичніша в світі”, “Про роботу другої сесії Всесвітнього Комітету миру”, “Про біль­шовицьку пресу”, “Доповідь М.С.Хрущова на Січневому Пленумі ЦК КПРС про збільшення продуктів тваринництва”, “200 років з дня смерті Монтеск’є”, “В.І.Ленін – організатор і керівник Комуністичної партії і Радянської держави”, “На­ше місто і область в семирічці”, “Візит М.С.Хрущова в США”, “Про нове значне скорочення збройних сил СРСР” і т.д. Виховна робота проводилася і через лекційну пропаганду. З лекціями на політичні теми виступали викладачі, партпрацівники.

     Виховний вплив мали зустрічі студентів з відомими у дер­жаві людьми, зокрема, з письменниками В.Бєляєвим, О.Кор­нійчуком, Ігнатьєвим, міністром освіти УРСР Білодідом, Ге­роєм Радянського Союзу, учасником штурму Берліна М.Дей­неженком і т.д.

    Важливим заходом вироблення у студентів навичок орга­нізації і проведення виховної та культурно-масової роботи були вечори відпочинку. Тут для студентів читалися лекції на по­літич­ні, природничі, літературні, атеїстичні та інші теми. Піс­ля цьо­го виступали гуртки художньої самодіяльності, орга­нізо­вува­лися перегляд науково-популярних і художніх фільмів, різ­ні роз­ваги. Студенти, очолювані комітетом ЛКСМУ, ор­ганізо­ву­вали колективне відвідування кінотеатрів, театру з наступним обговоренням переглянутих вистав.

     Важливим засобом у вихованні студентів були екскурсії на передові підприємства міста, де екскурсанти знайомилися не лише з технологією процесів виробництва, але й з працею кра­щих робітників підприємств.

     Виховна робота серед студентів проводилася у гуртожитках, а також серед студентів, які жили на приватних квартирах. Викладачі систематично відвідували гуртожитки та квартири студентів, вивчали їхні умови життя та праці, проводили гру­пові та індивідуальні бесіди зі студентами на політичні та по­бутові теми. У гуртожитках обладнали кімнати відпочинку, у яких студенти у вільний від занять час читали газети, жур­нали, грали в шахи тощо.

      Певне місце у виховній роботі студентів посідали ін­сти­тут­ська газета “Радянський студент” і факультетська стінгазета “Ра­дян­ський спорт”, на сторінках яких відображалися життя і праця студентів, висвітлювався кращий досвід курсів, груп і окремих студентів, піддавалися гострій критиці недоліки в ро­боті.

     Значна увага приділялася атеїстичному вихованню. Так, у 1957-1958 н.р. на кафедрі анатомії і фізіології людини ви­кла­дачі прочитали ряд лекцій на науково-атеїстичні теми. Доцент Г.П.Антошечкін виголосив 4 лекції на тему “Медична наука і релігія”, кандидат біологічних наук Г.М.Літвиненко – 4 лекції на тему “Як Павловське вчення спростовує легенду про без­смертність душі людини”, старший викладач В.П.Шейко – 2 лек­ції на тему “Походження життя людини”.

     Студенти факультету були учасниками загальноінститут­сь­кого хору, вокальних груп, танцювальної групи, гуртка струн­них інструментів тощо.

     Важливе місце у виховній роботі займала громадська і су­спільно-корисна праця студентів. Так, у 1957-1958 н.р. 9 сту­дентів факультету були старостами академічних груп, 33 – ком­соргами і членами групових комсомольських бюро і бюро фа­культету, 35 – членами редколегій групових і факультетської стінгазет, 68 – постійними учасниками гуртків художньої са­модіяльності, 25 – проф- і фізоргами, 46 – піонервожатими за­гонів, помічниками класних керівників, тренерами з різних ви­дів спорту в школах міста, 14 – громадськими інструкторами в низових фізкультурних колективах на виробництві і у вій­сь­кових частинах міста і т.д. Крім того, всі студенти факультету працювали на будівництві спортивної бази інституту (стадіону), у колгоспі (обов’язкових 3 дні), обробляли і доглядали фруктові дерева в інститутському садку. У 1959-1960 н.р. вони брали участь у посадці парку над р. Смотрич.

      Одним із пріоритетних напрямів роботи факультету було підвищення спортивної майстерності студентів. У квітні 1954 р. за наказом ректора були організовані збірні команди з окремих ви­дів спорту із закріпленням за ними керівниками викладачів факультету. Зокрема, чоловічі волейбольну та баскетбольну ко­манди очолив В.К.Малахов, відповідно жіночими командами керував І.Ф.Ракута. Гімнастичні команди інституту працювали під керівництвом В.Д.Палиги (чоловіки) і П.Г.Герасимчук (жін­ки). Збірну команду з легкої атлетики тренував В.О.Жа­бенко, з плавання – В.І.Ржевський, велоспорту – Б.М.Сазонов, художньої гімнастики – В.А.Осадчий.

     У 50-х рр. спортсмени інституту досягли перших успіхів на республіканських змаганнях. Так, у 1954-1955 н.р. за під­сум­ками VI республіканської спартакіади вузів 9 кам’янецьких спорт­сменів ввійшли до складу збірної команди УРСР для уча­сті у Всесоюзних спортивних змаганнях вузів. У 1958-1959 н.р. команди гімнасток, боксерів, борців зайняли треті місця на спартакіаді педвузів, а в наступному навчальному році гім­насти були на змаганнях такого ж рангу другими.

      У листопаді 1959 р. випускник педінституту 1958 р. Б.О.Рак (Одінцов) став першим майстром спорту у закладі, стрибнувши у висоту на 2 м. У цьому ж році він став першим призером міжнародних змагань, здобувши “бронзу” в стрибках у висоту і срібну медаль у бігу з бар’єрами на IV Міжнародних змаганнях у м. Плевен (Болгарія) серед сільської молоді. На той час Б.О.Рак вже працював за сумісництвом на кафедрі легкої атлетики рід­ного навчального закладу. У наступному році нормативи май­стрів спорту виконали студенти Плосконос і Усков. Тоді ж (з 1955 по 1959 р.) в інституті навчався І.Є.Турчин, згодом – за­служений тренер СРСР, тренер легендарної жіночої ганд­боль­ної команди “Спартак” (Київ) та збірної СРСР.

     Викладачі факультету займалися науково-дослідною ро­бо­тою. Над докторською дисертацією працював Г.М.Літвиненко. Тема його дослідження – “Функціональний стан рухомого апа­рату в процесі фізичного виховання”. З середини 50-х рр. над темами кандидатських дисертацій почали працювати В.Д.Па­лига, М.К.Роботнова, В.О.Жабенко. Інші викладачі обме­жувалися виголошенням доповідей на звітних наукових кон­ференціях кафедр інституту. Не був представлений факультет і в перших випусках “Наукових записок інституту”. Опуб­ліковані наукові праці мали лише Г.П.Антошечкін, Г.М.Літ­виненко і М.К.Роботнова. Перший з них брав участь у роботі міжвузівської наукової конференції в Одесі. Тому не ви­пад­ково в одному із річних звітів інституту наголошувалося, що “викладачі Рибаков, Ляпустіна незадовільно працювали над під­вищенням своєї наукової кваліфікації”. Ставилося питання про звільнення з роботи Рибакова.

      Студентська наука базувалася на роботі студентських нау­кових гуртків. З початку 50-х рр. розпочав свою роботу гурток фізіології людини. У 1951-1952 н.р. він об’єднував 24 студенти. Керував роботою гуртка Г.М.Літвиненко. Гуртківці готували реферати та повідомлення, з якими виступали на засіданнях. Наприклад, у 1954-1955 н.р. виголошувалися такі доповіді: “Фізіо­логічні основи фізичного виховання в світлі бачення І.П.Павлова”, “Спортивний травматизм та його профілактика”, “Тренування лижника-гонщика”, “Навчання метанню молота” і т.д.

      Наприкінці 50-х рр. розпочали свою роботу гуртки гім­на­стики і легкої атлетики. Кращі студенти-гуртківці брали участь у звітних наукових конференціях членів наукового студент­сь­кого товариства. Зокрема, у 1960 р. свої доповіді виголосили Г.Сівоздрав, Л.Вінницька, Н.Кокоткіна, Р.Припонюк, Е.Гав­рих, Я.Шмідт, І.Малтиз, В.Дрига. Кафедра легкої атлетики залучала студентів до науково-дослідної роботи, яку проводили викладачі.

 Факультет фізичного виховання у 60-80-ті роки ХХ ст.

     Поступальний розвиток факультету фізичного виховання бу­ло продовжено у наступні десятиріччя. 6 вересня 1961 р. колек­тив очолив П.А.Родін, а у 1965 р. – В.О.Жабенко. У першій половині 70-х рр. факультетом почергово керували П.В.Ка­це­дим і В.І.Трошенок. 9 лютого 1976 р. деканом було призначено А.Д.Босенка. 28 квітня 1983 р. керманичем обрали С.М.Сін­гаєвського.

     У цей час сталися зміни на кафедрах факультету. У 1965 р. кафедру теорії виховання і гімнастики було перейменовано на кафедру теорії і методики фізичного виховання (ТіМФВ). З по­чатку 60-х рр. цей підрозділ очолював А.Д.Босенко. 23 травня 1976 р. завідувачем кафедри було призначено В.І.Трошенка, який обіймав посаду до 30 січня 1978 р., коли його замінив В.Ю.Хапко. У 1983-1984 навчальному році (далі н.р.) кафедру очолював А.С.Данілов. У 1985 р. завідувачем призначили М.П.Ми­сіва. На кафедрі ТіМФВ впродовж 60-80-х рр. пра­цю­вали А.Д.Босенко, А.С.Данілов, Д.Я.Цвіркун, П.В.Каце­дим, Н.Г.Литовченко, Ю.Б.Кривогорський, В.М.Качур, Г.А.Весель­ський, М.П.Мисів, В.І.Трошенок, В.Ю.Хапко, В.М.Мельник, А.І.Шинкарюк, А.О.Леоненко, Т.М.Твердохлєбов, В.П.Зай­цев, П.А.Родін, Т.М.Дунаєва, В.І.Козак, А.К.Обозненко, Н.В.Ду­да, Л.В.Роменський, Н.В.Векслер, В.С.Свинаренко, Ж.Г.Гайх, М.М.Одінцова, Н.А.Мельник, Н.Т.Юрчик, В.С.Па­пкін, І.Д.Сінкевич, Т.Г.Ленська та ін.

      Кафедру анатомії і фізіології людини очолювали В.П.Шей­ко (до 1963 р.), Н.Г.Литовченко (1963-1968, 1976-1981 рр.), М.Є.Квітницький (1968-1976 рр.)^, О.С.Кучерук (1981-1988 рр.), Д.Д.Совтисік (з 1988 р.). Крім вищеназваних викладачів тут трудилися Ю.Б.Кривогорський, Я.І.Мислицька, Є.Г.Фін­гер­ман, М.Г.Анісімов, В.М.Чорнодоля, М.С.Піскун, О.О.Зай­цев, М.Г.Фещук, Ю.А.Мисловський, С.О.Ієвлєв, Т.М.Ку­черенко, О.П.Бодян, П.Д.Плахтій, В.В.Теслюк і т.д.

     Значні зміни сталися на кафедрі легкої атлетики та спор­тивних ігор, яку 18 червня 1975 р. перейменували на кафедру спорту та спортивних ігор. У 1961-1973, 1976-1981 рр. ка­федру очолював В.О.Жабенко, а у 1973-1976 рр. – Б.О.Одін­цов. У 60-х – на початку 80-х р. тут працювали Д.Я.Цвіркун, Л.М.Ляпустіна, В.К.Малахов, А.П.Шамко, А.М.Якубовський, М.С.Побережний, В.М.Дуда, М.П.Ленчин, В.Є.Безпалько, І.І.Ус­ков, Б.М.Сазонов, В.А.Агасьянц, Л.І.Грицьов, С.М.Сін­гаєвський, В.П.Байцер, С.В.Іщенко, В.М.Качур, В.І.Мінькова, Б.М.Кіпніс, Л.Я.Ладвіщенко, М.П.Мисів, С.С.Шестакевич, М.М.Ковальчук, Л.М.Слупський, Л.О.Цвєтков, Б.М.Тімо­шен­ко, О.С.Сінгаєвська, В.О.Нечаєв, Б.І.Ладиняк, В.І.Біло­ус, Т.А.Сапєшко, В.І.Бробот, Г.П.Дубенюк, В.Я.Бабій, В.Д.Кур­бацький, О.О.Федюк, А.В.Мисько^, І.І.Чупрін, В.М.Сви­наренко, І.О.Кіріллов, Д.С.Солопан, О.П.Чміль та ін.

      22 червня 1981 р. на базі кафедри спорту і спортивних ігор створили кафедру спорту та спортивних ігор (завідувач – С.М.Сін­гаєвський) і кафедру легкої атлетики з методикою ви­кладання (завідувач – В.О.Жабенко). До складу першої вві­йшли старші викладачі С.М.Сінгаєвський, В.І.Білоус, ви­кла­дачі Т.А.Сапєшко, Б.М.Тімошенко, І.І.Чупрін, І.О.Кіріллов, О.П.Чміль, І.А.Федотова, М.П.Герасимчук. Кафедру легкої ат­летики з методикою викладання склали старші викладачі В.О.Жабенко, Б.М.Сазонов, викладачі М.М.Ковальчук, В.О.Не­чаєв, Б.І.Ладиняк, В.І.Мінькова, А.І.Шинкарюк, А.І.Полін­сь­кий. З 1982 р. кафедру очолив А.І.Шинкарюк. У 1983 р. за­відувачем кафедри спорту та спортивних ігор було призначено І.І.Чупріна, а у 1984 р. – Е.Л.Левицького.

      Поступово зростав якісний рівень викладацького складу. Якщо у 1961 р. на факультеті працював лише 1 кандидат наук, то вже у 1969 р. – 1 доктор наук, професор, 2 кандидати наук, доценти, а у 1987 р. – відповідно 1 і 6 (див. таблицю №1).

 

Таблиця №1

Інформація про кількісний і якісний склад викладачів факультету

№ п/п	Ка­федри	Роки
		1961	1963	1964	1966	1968	1969	1971	1974	1978	1980	1981	1985	1987	1990
1.	Анатомії і фізіології людини – всього викладачів	4	5	6	5	5	6	5	5	6	6	7	6	6	6
	– у т.ч. докторів наук, професорів	–	–	–	–	–	1	1	1	–	–	1	1	1	1
	– у т.ч. кандидатів наук, доцентів	1	–	–	1	2	2	1	2	4	4	4	3	4	4
2.	Теорії і методики фізичного виховання – всього викладачів	5	6	8	7	8	8	11	12	11	12	11	10	8	9
	– у т.ч. докторів наук, професорів	–	–	–	–	–	–	–	–	–	–	–	–	–	–
	– у т.ч. кандидатів наук, доцентів	–	–	–	–	–	–	1	2	1	1	1	–	–	–
3.	Легкої атлетики та спортивних ігор – всього викладачів	9	9	11	10	14	14	13	15	15	17
	– у т.ч. докторів наук, професорів	–	–	–	–	–	–	–	–	–	–
	– у т.ч. кандидатів наук, доцентів	–	–	–	–	–	–	–	–	–	–
4.	Спорту та спортивних ігор (з 1981 р.) – всього викладачів											10	10	12	11
	– у т.ч. докторів наук, професорів											–	–	–
	– у т.ч. кандидатів наук, доцентів											–	1	1	1
5.	Легкої атлетики з методикою викладання (з 1981 р.) – всього викладачів											8	9	10	10
	– у т.ч. докторів наук, професорів											–	–	–	–
	– у т.ч. кандидатів наук, доцентів											–	–	1	2
	По факультету – всього викладачів	18	20	25	22	27	28	29	32	32	35	36	35	36	36
	– у т.ч. докторів наук, професорів	–	–	–	–	–	1	1	1	–	–	1	1	1	1
	–  у т.ч. кандидатів наук, доцентів	1	–	–	1	2	2	2	4	5	5	5	4	6	7

      У 60-80-х р. на факультеті працювали доктори медичних наук, професори М.Є.Квітницький і О.С.Кучерук, кандидати біологічних наук Г.Н.Літвиненко, Н.Г.Литовченко, О.П.Бо­дян, П.Д.Плахтій, Д.Д.Совтисік, кандидат медичних наук Ю.А.Мисловський, С.О.Ієвлєв, Т.М.Кучеренко, Ю.Б.Кри­во­горський, кандидати педагогічних наук В.І.Трошенок, В.Ю.Хапко, С.М.Сінгаєвський, А.І.Шинкарюк, Б.М.Тімо­шенко.

      Кількісно зростав студентський контингент. У 1961 р. на факультеті навчався 201 студент, у 1964 р. – 202, у 1965 р. – 205, у 1966 р. – 231, у 1967 р. – 273, у 1968 р. – 335, у 1969 р. – 348, у 1971 р. – 350, у 1972 р. – 361, у 1974 р. – 353, у 1982 р. – 405.

      Росту контингенту студентів сприяла профорієнтаційна ро­бота. Щороку викладачі факультету виїжджали у віддалені ра­йони Хмельницької, Чернівецької, Івано-Франківської обла­с­тей на зустрічі з випускниками середніх шкіл. Зміцнювалися зв’язки з ДЮСШ-ми. Ряд викладачів брали участь в організації шкільних змагань. Практикувалися спільні показові змагання студентів факультету і школярів, які виявили бажання всту­пити до інституту. Факультет фізичного виховання під­три­му­вав зв’язки з випускниками, через яких здійснювався відбір здібної до спорту молоді. Під час вступної кампанії працювали консультанти, де абітурієнти могли дізнатися про умови на­вчання, заняття спортом тощо. Відзначимо, що конкурси на факультеті були одними із найвищих в інституті. Наприклад, у 1985 р. на 73 місця було подано 305 заяв. Аналогічна си­туація спостерігалася і у 1987 р.: відповідно 90 і 343.

      Як і в попередній період, навчальний процес був заіде­оло­гізований. Основним напрямом роботи кафедр визначалося “по­силення навчально-виховної роботи серед студентів, форму­ван­ня їх марксистсько-ленінського світогляду та ідейної переко­наності”, “глибоке” вивчення творів К.Маркса, Ф.Енгельса, В.І.Ле­ніна, документів КПРС і міжнародного комуністичного руху, теоретичних висновків та положень про “дальше зро­стан­ня керівної і спрямовуючої ролі КПРС в умовах розвинутого соціалізму”, виховання студентської молоді “в дусі безмежної відданості справі комунізму, радянського патріотизму і про­ле­тарського інтернаціоналізму”. Основна відповідальність за втілен­ня в життя цих “основоположних принципів” поклада­лася на кафедру історії КПРС і політекономії. До занять з історії КПРС і політекономії студенти обов’язково готували реферати, 5-7-хвилинні інформації з питань підготовки, ходу чергових з’їздів партії і пленумів ЦК КПРС, Компартії України, вико­нання їх рішень, велися конспекти першоджерел, “Ленінські зошити”. Як правило, тут був досить високий відсоток успіш­ності: з історії КПРС – 98,8%, політекономії – 98%. Крім того, навчальна програма передбачала вивчення спецкурсу “Критика сучасної буржуазної ідеології”, факультативів “Марксист­сь­ко-ленінська етика”, “Марксистсько-ленінська естетика”. На факультеті проводилися пленуми “Виховання діалек­тико-ма­теріалістичного світогляду студентів”. В курсі теорії і мето­дики фізичного виховання, історії фізичної культури ви­світ­лювалися “філософські та методологічні питання, пов’язані з навчанням і вихованням, спортивним тренуванням під­крес­лювалася роль КПРС, марксистсько-ленінської філософії, у ви­світлені таких питань, як “Гармонійний розвиток людини май­бутнього комуністичного суспільства”, “Фізичне виховання як суспільне явище”, “К.Маркс, Ф.Енгельс, В.І.Ленін про фізичне виховання молоді”, “Значення основних положень доповіді Л.І.Бре­жнєва”, “Джерела радянської системи фізичного ви­хо­вання”. Розглядаючи ці питання, викладачі критикували ми­нулі й існуючі буржуазні системи фізичного виховання, на­ціо­налістичні та сіоністські напрями у фізичному вихованні, си­стеми сіоністського толку “Маккабі”, буржуазних апологетів у питаннях фізичного розвитку, зокрема, Гроса, Шиллера, Спен­сера”.

     Навчальний процес на факультеті проводився у відпо­від­ності з навчальними планами за розкладами занять, семест­рових атестацій, заліків та екзаменів.

      При складанні розкладу навчальних занять враховувалось те, щоб лекційні курси, семінарські, лабораторні, практичні заняття з окремих дисциплін і в комплексі з іншими пред­ме­тами проводились в логічній послідовності та взаємозв’язку, а також пропорційність денного недільного розподілу тео­ре­тич­них занять та занять спортивно-практичного характеру.

      Навчальний план був чітко регламентований. Так, у 1980-­1981 н.р. із загальної кількості 4322 год. на цикл суспіль­но-еко­номічних дисциплін відводилося – 464 год., на загальноосвітні дисципліни – 320 год., на загальні психолого-педагогічні (пе­дагогіка, психологія) – 250 год., на загальні і спеціальні ме­дико-біологічні (хімія, біохімія, анатомія, основи біомеханіки, фізіологія, гігієна, спортивна медицина) – 750 год., на спе­ціаль­ні педагогіко-психологічні дисципліни (теорія і методика фізич­ного виховання, вступ до спеціальності, історія і орга­ніза­ція фізичної культури, психологія фізичного виховання) – 326 год., на спортивно-педагогічні дисципліни – 2008 год. і на ди­сципліни за вибором – 124 год. Навчальний план передбачав спецкурси, спецсемінари і факультативи. Зокрема, студенти ви­вчали такі спецкурси: “Біохімічні основи розвитку рухових якостей”, “Актуальні проблеми сучасної ідеологічної бо­роть­би”, “Методика атеїстичного виховання”, “Основи педагогічної майстерності”, “Організація роботи з фізичного виховання в шко­лі”, “Критика основних концепцій антикомунізму”, “Фізіо­ло­гіч­ні основи розвитку рухових навичок і якостей”; спецсемінари: “Педагогічна практика в піонерських таборах”, “Методика ви­ховної роботи в школі”, “Методика фізичного виховання в шко­лі”, “Психолого-педагогічна підготовка до педагогічної пра­к­ти­ки в піонерських таборах”; факультативи: “Основи радянської держави і права”, “Школознавство”, “Іноземна мова”, “Тех­ніч­ні засоби навчання”, “Охорона природи”, “Психологія сімей­ного життя”, “Основи науково-педагогічних досліджень” то­що.

     Такий розподіл навчальних годин передбачав необхідність тісного взаємозв’язку усіх дисциплін, підпорядкування їх ос­новній ідеї навчального плану – підготовка вчителя фізичної культури. Якісна підготовка вчителя фізичної культури пе­ред­бачала виконання таких вимог: по-перше, зміст загально­освіт­ніх дисциплін повинен враховувати специфіку діяльності вчи­теля фізичної культури; по-друге, зміст загальних педаго­гіко-­психологічних дисциплін не повинен бути нейтральним до особ­ливостей структурних компонентів професії учителя фізичної культури; по-третє, зміст загальних медико-біологічних ди­сци­плін зобов’язаний акцентовано відображати закономірності ру­хової діяльності людини; по-четверте, провідною професій­но-­теоретичною дисципліною, яка розкривала зміст всіх струк­тур­них компонентів діяльності учителя фізичної культури ви­зна­чалася теорія і методика фізичного виховання; по-п’яте, зміст спортивно-педагогічних дисциплін зобов’язаний передбачити, з однієї сторони, забезпечення рухової підготовки в об’ємі про­грами предмета, з іншої – систему знань і навичок, які забе­з­печували уміння навчати дітей руховим діям. Зміст на­вчаль­ного плану факультету фізич­но­го ви­ховання давав студентам не­обхідну на­уково-теоретичну, ме­тодичну та прак­тичну під­го­тов­ку. Для читання низ­ки нор­ма­тивних навчальних дисци­плін, спецкурсів запрошувалися кра­щі фахівці республіки. Так, за­відувач кафедри фізіології Київ­ського ін­сти­ту­ту фізич­ної куль­тури, доктор медич­них наук, про­фесор О.А.Рад­зієв­сь­кий вик­ладав для студентів спецкурс “Ме­тоди тренування і від­нов­лен­ня пра­це­здатності спортсменів” (1978 р.). Кан­дидат пе­даго­гіч­них наук, олім­пій­ський чемпіон А.І.Бод­нар­чук у 1979 р. про­чи­тав лекції про розвиток фізич­но­го виховання, кон­суль­тував ви­кла­да­чів по науковій ро­боті. У 1972-1973 н.р. для читання кур­су основ біоме­ха­ніки запросили доцента Київсь­кого інституту фізичної куль­тури А.М.Лапутіна. У 1976-1977 н.р. цей же курс викладав на фа­культеті доцент Хмель­ницького техно­ло­гічного інституту побутового обслу­говування О.О.Кислий.

     Успішність студентів факультету не була сталою: від 86,2% у 1964-1965 н.р. до 98,5% у 1984-1985 н.р. (див. таблицю №2).

 

Таблиця №2

Інформація про абсолютну успішність студентів факультету за наслідками літньої екзаменаційної сесії

	Навчальні роки
	1960-1961	1962-1963	1963-1964	1964-1965	1965-1966	1966-1967	1967-1968	1968-1969	1969-1970	1970-1971	1974-1975	1979-1980	1980-1981	1981-1982	1982-1983	1983-1984	1984-1985
Абсолютна успішність (%)	92,1	93,8	88,9	86,2	90	94,5	91	94,8	98,5	97	95,7	94,8	96,2	93,6	94,3	98,1	98,5

     Як правило, показник абсолютної успішності студентів був одним із найнижчих в інституті. Виключенням був 1969-1970 н.р., коли абсолютний показник факультету був найвищим у К-ПДПІ.

      Хронічною проблемою для факультету стали значні про­пус­ки занять студентами, а звідси їхній відсів. Так, у 1982-1983 н.р. студенти пропустили 6054 годин, у 1983-1984 н.р. – 5365, у 1985-1986 н.р. – 4767 год. У 1980-1981 н.р. було виключено з інституту 20 осіб, у тому числі по причині не­успішності – 16; у 1981-1982 н.р. – відповідно 39 і 17; у 1982- 1983 н.р. – 55 і 12.

       Особлива увага зверталась на організацію самостійної ро­боти студентів як “засобу міцного засвоєння знань і вироблення умінь та навичок в опрацюванні наукової літератури, пла­ну­ванні роботи тощо”. Основним місцем самостійної роботи сту­дентів були навчальні кабінети, лабораторії і бібліотека ін­сти­туту. В навчальних кабінетах і читальному залі зосереджу­ва­лася достатня кількість навчальної і монографічної літератури, наукових і методичних періодичних видань, посібників. Вони працювали з 14⁰⁰ до 22⁰⁰ год. Впродовж 1960-1961 н.р. в ка­бінетах факультету зафіксовано 4700 відвідувань, у 1961-1962 н.р. – 5100, у 1962-1963 н.р. – 5785. Студенти залучалися до складання бібліографії, виготовлення наочності, підготовки те­матичних виставок і т.д. Для з’ясування ефективності само­стійної роботи студентів викладачі перевіряли їхні формуляри у кабінетах, читальних залах, бібліотеці. Перевірка відбу­ва­лася і на практичних заняттях, консультаціях. Від студентів вимагалися чіткі, продумані конспекти опрацьованої літе­ра­тури. У навчальних кабінетах практикувалося щоденне чер­гування викладачів з 17⁰⁰ до 21⁰⁰ год.

      Значна увага приділялась роботі з першокурсниками. Для них читалися лекції на теми: “Як треба слухати і конспектувати вузівську лекцію”, “Планування і організація самостійної ро­бо­ти студента”, “Як готуватися до практичних занять”, “Як пра­цювати в бібліотеці, читальному залі і кабінетах” і т.д.

      Організація самостійної роботи на факультеті мала свої осо­б­ливості. Це було пов’язано з тим, що в другу половину робочого дня проводилися навчально-тренувальні заняття. Через не­до­статню матеріальну базу, особливо в осінньо-зимовий період, вони відбувалися в різні дні і години впродовж тижня. Такі умови створювали певні труднощі в організації самостійної ро­боти студентів у межах факультету. Ускладнювалося про­ве­ден­ня групових консультацій, оскільки частина студентів групи знаходилася на тренуваннях. Виходячи з цього, організація са­мостійної роботи проводилася в межах спеціалізації. Відпо­віда­ль­ність за організацію і контроль за цим видом роботи ніс тре­нер і викладач-предметник.

        Відповідно до навчального плану проводилися 2 педагогічні практики (на ІІІ і ІV курсах). Початку педпрактики передувала відповідна підготовка. В її основу були покладені лекційні, се­мінарські та практичні заняття, у ході яких використовувався метод моделювання умов діяльності вчителя фізичної куль­ту­ри, створення різних педагогічних ситуацій, постановка педа­гогічних задач та знаходження засобів досягнення мети. Вагоме місце займали дидактичні та ділові ігри, які допомагали сту­дентам набувати відповідних знань, умінь та навичок. Значна увага приділялась набуттю студентами умінь об’єктивно ана­лізувати рівень підготовленості школярів, виявити рівень їх притязань, міжособисті відносини, матеріальне забезпечення про­цесу фізичного виховання школярів в тих школах, у які студенти направлялися для проходження педагогічної пра­к­ти­ки. У школах студенти ІІІ курсу працювали у 5-8 класах, ІV курсу – у 9-11 класах. Третьокурсники проводили в середньому 15-20 уроків, а четвертокурсники – 25-30. Працюючи в якості помічників класних керівників, студенти проводили по 2-3 по­літінформації, 1-2 виховній годині, бесіди на різну тематику, готували спортивні вечори, проводили спортивно-масову ро­бо­ту, секційні заняття по різним видам спорту.

      В школах студенти-практиканти були членами колективу, брали участь у засіданнях педагогічних рад, предметних ко­місій, на профзборах, зборах батьків, займалися оформленням всієї шкільної документації, працювали з батьками тощо.

      Переважно студенти успішно справлялися з завданнями пе­дагогічної практики (див. таблицю №3).

Таблиця №3

Інформація про результати педагогічної практики
студентів ІІІ-ІV курсів

№ п/п	Навчальні роки	ІІІ курс (%)				ІV курс (%)
		“Від­мінно”	“Добре”	“Задо­вільно”	“Неза­довіль­но”	“Від­мінно”	“Добре”	“Задо­вільно”	“Неза­довіль­но”
1	1960-1961					62,9	29,6	7,5	–
2	1972-1973	41,23	49,21	9,57	–	55,72	31,32	12,96	–
3	1976-1977	57,5	31,05	8,05	3,4	50	43,75	6,25	–
4	1982-1983	50	41	9	–	43,2	40	16,8
5	1983-1984	50	43	7	–	62	26	12
6	1984-1985	82	18	–	–	55	38	7

     На І-ІІ курсах проводилася безвідривна громадсько-пе­да­го­гічна практика. Наприкінці кожного навчального року сту­ден­ти ІІІ курсу направлялися для проходження піонерської прак­тики. Починаючи з кінця 70-х рр., студенти брали участь у багатоденному туристичному поході, під час якого вони вчи­лися рухатися по різних рельєфах місцевості, долати природні перешкоди, правильно розбивати бівуаки, встановлювати та скла­дати палатки, розводити вогнище, готувати їжу в польових умовах. Крім того, студенти складали карту-схему маршруту з детальним описом об’єктів.

       Факультетські кафедри надавали вчителям загально­ос­віт­ніх шкіл дієву методичну і наукову допомогу. Наприклад, у листопаді-грудні 1967 р. на базі факультету проводились місяч­ні курси перепідготовки керівників фізичного виховання пед­училищ УРСР. Наші викладачі забезпечили роботу курсів на належному рівні. Майже щорічно Хмельницький обласний ін­ститут удосконалення кваліфікації вчителів на базі факультету проводив курси перепідготовки вчителів середніх шкіл об­ла­сті. При факультеті з 1966-1967 н.р. працював університет фізичної культури (ректор – П.А.Родін). Тематика лекцій і прак­тичних занять була розрахована переважно на вчителів фізичної культури середніх шкіл, викладачів технікумів і ву­зів, трене­рів дитячих спортивних шкіл. У 1966-1967 н.р. ви­кладачі про­чи­тали для слухачів університету 76 лекцій, а в наступному навчальному році – 80. Тоді ж на факультеті на громадських засадах почала працювати дитячо-юнацька спор­тивна школа.

      Кафедри займалися також перепідготовкою інструкторів-­ме­то­дистів для колгоспів області. У 1969 р. за планом ДСТ “Ко­лос” проходили перепідготовку 150 інструкторів. Крім того, викладачі факультету надавали постійну допомогу школам міс­та, району, області в організації спортивних змагань, свят, ігор та інших масових спортивних заходів, постійно контактували з учителями ДЮСШ, проводили показові факультативні за­няття, уроки тощо. Студенти організовували для населення області і учнів шкіл концерти, вечори художньої само­діяль­ності, показові виступи, виготовляли значну кількість наоч­ності, яку передавали школам області.

     Викладачі факультету дбали про підвищення своєї пе­да­го­гіч­ної майстерності, науково-методичного рівня викладання ди­сциплін. На засіданнях кафедри постійно розглядалися пи­тання методики читання лекцій, проведення практичних за­нять, планування роботи, попередньо обговорювалися лекції та плани практичних занять (див. таблицю №4).

Таблиця №4

Інформація про проведення засідань кафедр, обговорення і проведення лекцій

№ п/п		Навчальні роки
		1960-1961	1961-1962	1963-1964	1964-1965	1965-1966	1966-1967	1967-1968	1968-1969	1969-1970	1970-1971	1971-1972	1975-1976	1977-1978	1980	1981	1983	1984	1985	1986
1	Проведено засідань кафедри	48	42	36	34	34	34	40	37	41	46	41	45	47	45	45	59	75	32	67
2	Обговорено текстів лекцій	17	1	5	2	5	8	7	5	10	8	6	18	11	9	11	7	5	5	15
3	Проведено відкритих лекцій	18	17	14	21	7	6	13	21	15	15	12	15	11	10	13	13	15	6	19

       Викладачі проходили підвищення кваліфікації: найча­стіше у Київському, Ленінградському, Московському інсти­тутах фізичної культури, Московському НДІ фізіології і під­літків АПН СРСР, Державному інституті фізичної культури, ГЦОЛіФК.

     Певна увага на факультеті приділялася викладанню пред­метів українською мовою. У резолюції, прийнятій на раді ін­ституту від 10 грудня 1964 р., вказувалося, що “значна група викладачів факультету, добре володіючи українською мовою, читає лекції і проводить практичні заняття російською мовою, не зважаючи на те, що студенти-практиканти і випускники в своїй переважній більшості працюють в школах з українською мовою викладання”. Викладачі з розумінням поставилися до прийнятого Верховною Радою УРСР у жовтні 1989 р. Закону “Про державний статус української мови”. Зокрема, професор О.С.Кучерук і доцент Ю.Б.Кривогорський перейшли на ви­кла­дання українською мовою.

     Зазначимо, що серед викладачів мали місце випадки, не­су­місні з їх статусом наставника студентської молоді. Неод­но­ра­зово на засіданнях ради інституту вказувалося, що “на фа­куль­теті трапляються випадки організованого вживання спирт­них напоїв, знаходження в навчальних приміщеннях у нет­верезому стані…”.

    Виховна робота передбачала “ідейно-політичне, інтернаціо­нальне, професійно-педагогічне, трудове, естетичне, війсь­ко­во-­патріотичне виховання” студентів. Особлива увага приділя­лася ідейно-політичному вихованню. Важливе місце відво­дило­ся проведенню політінформацій. У 1968-1969 н.р. на факуль­те­ті щомісячно проводилися тематичні інформації: “Комуніс­тич­не будівництво СРСР – втілення в життя заповітів В.І.Ле­ніна”, “В.І.Ленін – засновник і вождь Комуністичного Інтернаціо­на­лу”, “В.І.Ленін і боротьба з релігійними пережитками на сучас­ному етапі”. У другій половині 60-х рр. набули поширення нові форми проведення політінформацій – прес-конференції, політбої, а з початку 80-х рр. – єдині політдні. Щодо ос­тан­нього, то в цей день перед студентами виступали пред­став­ники ректорату, парткому інституту, декан, секретар парт­бюро, за­відувачі кафедр. Тематика єдиних політднів встановлювалася вищестоячими партійними організаціями. В інституті функ­ціонувала школа агітаторів, в якій навчалися і студенти фа­культету.

       Дієвим засобом політико-виховної роботи була інститутська газета “Радянський студент”, у якій велася постійна рубрика “Бесіди про моральний кодекс будівника комунізму”. У 1962-­1963 н.р. тут було опубліковано звернення комсомольців 11 гру­пи факультету фізичного виховання до комсомольців інституту розпочати змагання за найкращу комсомольську групу мо­ло­дого будівника комунізму. Цікаво, що у 1971-1972 н.р. 41 група факультету (комсорг В.Струк) посіла 3 місце в інсти­тут­ському “Ленінському огляді студентських груп”. Виховна ро­бота висвітлювалася також на сторінках додатку вищеназваної газети “Штрафний удар”, у стінгазетах “Комсомольський про­жектор”, “Блискавка”, “Бюлетень”.

      З метою “виховання студентів у дусі соціалістичного пат­ріо­тизму і пролетарського інтернаціоналізму” організовува­ли­ся ве­чори дружби народів. Варто сказати, що у 1988 р. в ін­ституті навчалися студенти 15 національностей. У звіті про на­вчаль­но-виховну роботу інституту за 1978-1979 н.р. за­зна­чалося, що “найбільш інтернаціональним за своїм складом є факультет фізич­ного виховання. Гордістю інституту є фут­бо­ліст, Ленінський стипендіат Юрій Шаповалов, майстер спорту з боротьби, призер спартакіади серед педвузів України азер­бай­джанець Тофік Тагієв, кандидат у майстри спорту з настільного тенісу румун Євген Михайлов, борець якут Олександр До­до­хов”.

      Велика увага приділялася воєнно-патріотичному вихо­ван­ню. Проводилися масові мітинги протесту, на яких засуджу­валася, зокрема, агресія США у В’єтнамі, Ізраїлі і її “покро­вителів” США і Англії на Близькому Сході.

     На факультеті проводилося атеїстичне виховання. Для сту­дентів читався курс “Основи атеїстичного виховання”, про­во­дилися єдині політдні, вечори питань і відповідей на відповідну тематику. Традиційними були конференції на тему “Науко­во-­атеїстичне виховання в школі”.

     Студенти факультету були слухачами факультету громад­ських професій (створений у 1967 р.), заняття на якому “спри­яли поглибленню і закріпленню отриманих знань з суспільних і інших дисциплін, розширювали кругозір студентства, да­ва­ли певний досвід громадсько-політичної практики, формува­ли такі риси як колективізм, відповідальність за доручену спра­ву, інтернаціоналізм, самодисципліну, розвивали есте­тич­ні сма­ки і почуття, творчі здібності”. У 1974-1975 н.р. тут на­вчалося 306 студентів факультету фізичного виховання, з яких суто спортивний напрям обрали лише 79 осіб (керівників спорт­секцій). Інші освоювали професії молодого лектора, лектора-­атеїста, піонервожатого, екскурсовода, журналіста і т.д.

     Під час літніх канікул (“третій трудовий семестр”) студенти працювали у будівельних, сільськогосподарських загонах. На факультеті створили будівельний загін ім. О.Матросова, до яко­го у 1975-1976 н.р. ввійшли 25 студентів. Командира загону В.Ніколенка нагородили медаллю “За трудову доблесть”. На зборах почесним бійцем загону було прийнято О.Матросова, а його зарплату вирішили перерахувати у фонд Миру. Загін ук­лав договір з Теофіпольським міжколгоспбудом на 60 тис. крб. і зобов’язався виконати будівельно-монтажні роботи на бу­дів­ницт­ві лінії вивозу гною і гноєсховища, реконструкції молоч­но­товарної ферми. Додатково було побудовано телятник (за­галь­на сума виконаних робіт склала 80 тис. крб.). Під час суботника бійці загону відремонтували приміщення восьмирічної школи у с. Гальчинці, обладнали спортмайданчик, 3 кабінети. Загін будував також тваринницький комплекс в с. Аннополь Сла­вутського району, гуртожиток Трипільського технічного цент­ру і т.д. Кращі студенти факультету входили до складу об’єднаного будівельного загону інституту, який працював у Болгарії.

      Студенти постійно контактували із молоддю підприємств і колгоспів області. Зокрема, вони виступали з показовими ви­ступами з гімнастики і акробатики. За нашими даними, у 1975-1976 н.р. студенти 12 разів продемонстрували свою майстер­ність, у 1977-1978 н.р. – 22. У 1988 р. вони організували дискусійний клуб “Олімп”, який став частим гостем у ко­лек­тивах міста. На факультеті було створено і клуб воїнів-­ін­тер­націоналістів, який проводив прес-конференції для студентів інституту.

     Важливе місце в роботі зі студентами відводилося есте­тич­ному вихованню. Студенти факультету мали тут певні здо­бут­ки. Так, у 1966-1967 н.р. естрадний оркестр був учасником об­лас­ного і республіканського оглядів художньої самодіяльно­сті. У 1967-1968 н.р. одним із кращих самодіяльних гуртків інституту визнано танцювальний колектив факультету фізич­ного виховання, а у 1977-1978 н.р. факультет виявився пе­реможцем міжфакультетського огляду-конкурсу художньої са­модіяльності. У 1981-1982 н.р. 8 студентів грали в духовому оркестрі інституту, двоє танцювали в ансамблі “Горлиця”. Сту­денти стали ініціаторами організації і проведення диско­теки в гуртожитку №4.

     Регулярно проводилися зустрічі з учасниками револю­цій­ного руху, ветеранами Великої Вітчизняної війни, новаторами виробництва, письменниками (М.Бажаном, В.Бєляєвим, М.Го­до­ванцем, А.Хорунжим, М.Сингаївським, Р.Іваничуком, О.Ковінькою, Ю.Забаштанським), артистами (С.Мішу­ліним, Н.Жуковською, А.Румянцевою, М.Озеровим, Н.Димарсь­ким)^, видатними спортсменами (В.Борзовим, І.Турчиним, А.Бод­нар­чуком, Н.Ткаченко) і т.д.

      Велике значення для зміцнення здоров’я студентів відіг­ра­вав спортивно-оздоровчий табір, розміщений у с. Голосків. Впро­довж літнього періоду в ньому оздоровлялися сотні сту­дентів. Під час відпочинку в таборі проводилась культурно-масова і спортивно-масова робота, політінформації, бесіди, читались лек­ції, демонструвались художні і науково-популярні кіно­філь­ми, організовувались вечори художньої самодіяльності, кон­церти, вечори відпочинку, диспути, конкурси. В табір ре­гулярно до­ставлялись газети і журнали, випускались стінгазети “Ра­дян­ський студент”, “Колючка”, “Спортивний тиждень”. Студенти проводили концерти для жителів с. Голосків. В таборі здій­сню­валось і трудове виховання. Силами студентів було приведено в порядок алеї парку, душові, асфальтні доріжки, проводилися ремонтні роботи, надавалася допомога підшефному колгоспу с. Оринин в заготівлі білкового корму, збиранні лікарських ро­слин. В таборі працювали спортивні секції, проводились зма­гання, товариські зустрічі, спартакіада, туристичні походи, ко­лективні прогулянки в ліс, на річку. Ситуація змінилася на­прикінці 80-х рр. 27 квітня 1989 р. голова студентського проф­кому В.В.Малий на засіданні ради інституту заявив, що “студенти їхати у цей табір не хочуть. Причин на це є багато. По-перше, потрібен капітальний ремонт приміщень. Буди­ноч­ки, у яких живуть студенти, не прилаштовані для життя у не­году. В них холодно і сиро. Погано обладнані кімнати гігієни. У спортивно-оздоровчому таборі немає басейну… Немає тран­спор­ту, яким можна було б розпоряджатися за потребами. Табір у с. Голоскові зовсім не користується у студентів авторитетом, і во­ни стараються відкупитись від так званого “оздоровлення” у ньому, заплативши вартість путівки”.

     У річних звітах інституту досить часто знаходимо відомості про випадки аморальної поведінки студентів факультету. Ско­ю­валися правопорушення правового і дисциплінарного по­ряд­ку: пиятики, порушення громадського порядку в місті, спе­ку­ляції, тощо. Мали місце випадки притягнення студентів до кри­міналь­ної відповідальності. Так, у 1983 р. студента Чейке було за­суд­же­но до 5 років позбавлення волі. Ще 4 студентів засудили умовно. У 1974 р. терміни ув’язнення отримали студенти П.Дов­галюк, А.Крушельницький, Ю.Колесин, О.Горюк, які після пиятики по­глу­милися над могилою Невідомого солда­та. У 1981 р. до кри­мінальної відповідальності було притягнуто студента І.Ручку, який обікрав студентів своєї групи. Мали місце порушення пра­вил внутрішнього розпорядку в гурто­жит­ку. 29 серпня 1983 р. на підсумковій раді інституту ректор А.О.Ко­пилов зазначив: “Де­кану факультету фізичного вихо­вання слід досить серйозно підійти до поселення студентів у гуртожиток №4, взяти під конт­роль проведення там ідейно-­виховної роботи… Студенти факуль­тету у себе в кімнатах ви­вішують не лише лампочки, іграшки, фотографії, обкладинки з журналів, рекламні малюнки з пред­метів жіночого туалету, але й порнографічні малюнки, а студенти 317 кімнати додумались вивісити усі прапори країн НАТО”.

     На факультеті фізичного виховання піклувалися про під­готовку кваліфікованих спортсменів (див. таблицю №5).

Таблиця №5

Відомості про підготовку спортсменів на факультеті фізичного виховання у 60-80-х рр. ХХ ст.

№ п/п	Навчальні роки	Підготовлено
		Майстрів спорту	Кандидатів у майстри спорту	Спортсменів І розряду	Спортсменів ІІ розряду	Спортсменів ІІІ розряду
1.	1960-1961	4	–	11	31	89
2.	1961-1962	7	–	9	108	117
3.	1962-1963	5	–	5	*	*
4.	1963-1964	3	4	21	60	120
5.	1967-1968	3	*	31	103	129
6.	1970-1971	2	*	*	*	*
7.	1974-1975	1	5	10	*	*
8.	1976-1977	4	58		*	*
9.	1978-1979	2	70		*	*
10.	1980	3	84		*	*
11.	1981-1982	2	16	82	*	*

*        даних не виявлено

      Загалом з 1949 р. до 1981 р. на факультеті було підготовлено 3 тис. вчителів фізичного виховання, 79 майстрів спорту, понад 1000 кандидатів у майстри спорту, першорозрядників.

     Поступово зростала серед студентської молоді факультету частка кваліфікованих спортсменів. Так, якщо у 1977-1978 н.р. тут навчалося 14 майстрів спорту, 25 кандидатів у майстри спор­ту і 100 першорозрядників, то у наступному навчальному році – відповідно 36, 53 і 139. У 1981 р. на факультеті на­ра­ховувалося 24 майстри спорту, 62 кандидати у майстри спорту, 145 першорозрядників. З 1980 р. студенти почали долати нор­мативи майстрів спорту міжнародного класу. Серед них – М.Бо­родкін (легка атлетика), С.Гродський (гімнастика), С.Чижев­ський (акробатика).

     Спортсмени факультету добилися перших значних успіхів на міжнародних, всесоюзних та республіканських змаганнях. Переважно вони приходяться на 70-80-і рр. 60-і рр. харак­те­ризувалися низькими спортивними результатами спортсменів. Зокрема, у 1968 р. на республіканській спартакіаді факультет зайняв 10 місце з 11. 8 лютого 1968 р. на засіданні ради ін­ституту декан В.О.Жабенко у своїй доповіді “Про стан спор­тивної підготовки студентів інституту та заходи до його покра­щення” зазначив, що “якість підготовки наших збірних команд не відповідає тим вимогам, які ставляться на республіканських змаганнях. Причини цього стану в тому, що протягом останніх років набір на факультет проводився за рахунок абітурієнтів, що мали виробничий стаж. Такі випускники мали низьку спор­тивну підготовку… Недостатньо налагоджені зв’язки з дитя­чими спортшколами… Спортивна база факультету, особливо в зимових умовах, не дає можливості проводити заняття в не­обхідній кількості… Дуже важко діставати обладнання, місто погано забезпечується спорттоварами. Спортзали по вул. Карла Маркса, 10 і Гагаріна, 45 устатковані не зовсім сучасним ін­вентарем… Там холодно, треба ремонтувати систему освітлення і опалення спортзалів”. Необхідні заходи були вжиті і вже у 1972 р. на спартакіаді педвузів УРСР Кам’янець-Подільський педінститут посів 2 місце з 30 педвузів. У 1983-1984 н.р. чо­ловіча команда факультету зайняла 1 місце на спартакіаді пер­шокурсників серед факультетів фізичного виховання УРСР. Виявом високого авторитету спортсменів було і те, що у 1980 р. 4 студенти і 1 викладач були факелоносцями Олімпійського вогню, а ще 66 студентів складали ескорт.

       Є люди, чий внесок у спортивну славу факультету найбільш помітний. Ці слова значною мірою стосуються випускника фа­культету І.Є.Турчина. Гандбольна команда “Спартак” (Київ), яку він очолював, виграла 20 чемпіонатів СРСР і 12 Кубків Європейських чемпіонів. За високі показники у міжнародних змаганнях “Спартак” та його тренера було занесено до Книги рекордів Гіннеса. Спартаківки З.Тур­чина, Л.Бобрусь, М.Мар­шуба, Г.Мано­ха, випускниці факуль­тету, двічі за­во­йовували звання чем­піо­нів Олімпій­сь­ких ігор (1976 р., 1980 р.), були брон­зовими призерами (1988 р.), двічі – чем­піонами світу.

       Прославили факультет і легко­ат­ле­ти. Зокрема, А. Бондарчук став чем­піо­ном ХХ і бронзовим призером ХХІ Олім­пійських ігор. Н.Ткаченко була Олімпійською чемпіонкою Олімпіа­ди-­80 у Москві. Студентка Л.Со­коль­чук, призерка Спартакіади народів СРСР, готувалася у складі збірної СРСР до Олімпійських ігор 1984 р. С.Мельников, Є.Жержев, У.Кориць­ка, І.Усаков, С.Карлов, Семенюк стали чемпіонами України та призерами першості СРСР, а В.Бубка, А.Шквиря, С.Коріненко, А.Колесов, В.Кічіджі, В.Глад­кий, І.Кос­тю­ченкова, А.Кара­у­лов, Нежива, Ткачук, Н.Побережна – при­зе­рами республіканських зма­гань. Остання у 1969 р., мет­нувши диск на 50,76 м, ввійшла в число кращих легкоатлетів України.

       Спортсмени факультету добивалися значних успіхів і в ін­ших видах спорту. У 1960 р. чоловіча збірна команда зі спор­тивної гімнастики у складі Г.Ліщука, М.Старінова, В.Козака, С.Антоненка, Г.Весельського, В.Курбатського посіла перше міс­це серед команд педвузів України. Наступного року спорт­смени повторили свій успіх, а А.Обозненко став абсолютним чемпіоном. У 1966-1967 н.р. гімнасти зайняли 2 місце на рес­публіканських змаганнях ІV Спартакіади народів СРСР. У 1977-1978 н.р. і у 1986 р. команди гімнастів були першими на чемпіонаті Укрради СДСТ “Буревісник”. У 1983-1984 н.р. С.Чи­жевський став чемпіоном СРСР. Успішно виступали ко­манди акробатів. Так, у 1980 р. О.Булигін, А.Захарчук, В.Ба­сов були першими на спартакіаді спортклубів вузів УРСР. На­ступного року четвірка акробатів виявилася переможцем пер­шості Укрради СДСТ “Буревісник”.

       Окремо слід відзначити розвиток городкового спорту. На факультеті було відкрито секцію підвищення спортивної май­стер­ності з городкового спорту (тренер – В.О.Жабенко), яка особ­ливо успішно працювала у 1970-1980 рр. У 1968-1969, 1975- 1976, 1977-1978 н.р., 1980 р. команди городошників були пер­шими на чемпіонаті Укрради СДСТ “Буревісник”. У жур­на­лі-щорічнику Міжнародної федерації городкового спорту “Го­родошний спорт” у 1999 р. в одній із статей зазначалося, що “фізкультурні вузи і факультети ніде в СРСР не готували тре­нерів і спеціалістів з городкового спорту. Єдина група із десяти тренерів, які спеціалізувалися на городковому спорті, була під­готовлена у кінці 70-х на початку 80-х років у Кам’я­нець-По­дільському педагогічному інституті в Україні. І це на весь Ра­дянський Союз!”. Високу оцінку ролі факультету у розвитку городкового спорту також дано у книзі В.Ф.Пугачова “Городки” (1990 р.): “У Кам’янець-Подільському виник утеплений корт. Це місто у Хмельницькій області взагалі має немалі заслуги перед городками. Саме тут в стінах педагогічного інституту ви­росли відомі всій країні майстри спорту В.Червоний, В.Фетісов. Останній у 1984 році у матчі чотирьох найсильніших команд встановив зразу два рекорди СРСР – на 60 і 90 фігур”. Деякі з вихованців В.О.Жабенка зайняли вагомі посадові місця у сфері городкового спорту. Так, Ю.А.Каменєв став членом виконкому Міжнародної федерації городкового спорту (м. Новгород), Л.С.Аніськін – віце-президентом Федерації городкового спорту Росії (м. Воронеж), В.І.Фетісов – членом виконкому Федерації городкового спорту України (м. Орджонікідзе), Ю.М.Пушка­рьов – членом виконкому Федерації городкового спорту Ук­ра­ї­ни, головою Колегії суддів, суддею міжнародної категорії (м. Кам’янець-Подільський).

      Неодноразовими переможцями та призерами чемпіонатів і першостей України, Укрради та ЦР ДСТ “Буревісник”, спар­такіад ВНЗ України та СРСР були боксери С.Юрченко, А.Лав­рентьєв, О.Задорожний, Н.Джамалов, Б.Яворський, О.Тка­чен­ко, В.Приходько, В.Вавроневіч, О.Рачковський, І.Коваль, бор­ці В.Овчаренко, А.Тарабоновський, О.Мельник, В.Мака­рен­ко, В.Озарович, О.Ніколайчук, самбіст О.Гринчук, ве­с­лу­вальник Волик, стрільці В.Кружиков, А.Коновалов, А.Да­ни­люк, А.Харченко, А.Тур, Л.Шеремета та ін.

      Успішно виступали футболісти. У 1983-1984 н.р. футбольна команда факультету стала чемпіоном студентських ігор Укр­ради СДСТ “Буревісник”. 3 члени команди виступали у складі збірної команди УРСР На Всесоюзних студентських іграх. Тре­нера І.І.Чуприна визнали кращим тренером по футболу Укр­ради СДСТ “Буревісник”. У 1985 р. команда була першою на республіканських студентських іграх на спартакіаді першо­курс­ників вузів УРСР.

      Вдалими також були ви­ступи команд баскет­бо­лістів (тре­нер С.М.Сінга­єв­ський), волейболістів (тренер Л.М.Слупсь­кий), жіночої баскетбольної ко­манди (тренер Т.А.Са­пєш­ко). Чо­ло­віча команда гандболістів у 1968 р. стала чемпіоном пед­вузів Ук­раї­ни. Її гравцям було при­своєно звання кандидатів у майстри спорту СРСР (тре­нер Л.О.Цвєтков, капітан коман­ди В.Оли­щук).

     Заслуженими трене­ра­ми СРСР та України стали ви­пуск­ни­ки факультету А.Боднарчук та І.Турчин, заслуженими трене­рами України – В.Жабенко, Б.Бармін, В.Плосконос, С.Сосін, М.Малиновський, О.Голдюк, М.Міхно, О.Шишкін.

       Дальшому вдосконаленню науково-теоретичної і прак­тич­ної підготовки майбутніх вчителів значною мірою сприяла ор­га­нізація науково-дослідної роботи. Найбільшого піднесення во­на набула у 70-80-ті рр.

      Поряд з індивідуаль­ни­ми розроблялися колек­тив­ні науко­во-дослідні те­ми. Найбільш активною у цьому відношенні була ка­федра анатомії і фізіології. У 60-х – першій половині 70-х рр. тут розроблялися такі теми: “Фізіологія і біохімія праці та спор­ту”, “Фізіологія та біохімія тва­рин”, “Фізіологія та біо­хімія лю­дини і тварини” (керівник Н.Г.Литовчен­ко), “Морфо-функ­ціональ­ні прояви акселерації ди­тя­чо­го організму” (Ю.Б.Кри­во­горський). У 1977 р. нау­ково-дослідна робота ка­федри була включена у загальний план досліджень всесо­юз­ної науково-до­слідної проблеми “Фізіологія” АН СРСР. Вона координувалася із науково-дослідним інститутом фізіології дітей і підлітків АПН СРСР, Інститутом біохімії АН УРСР. На базі кафедри ство­рили Кам’янець-Подільське відділення Ук­раїнського фізіоло­гічного товариства АН УРСР. З початку 80-х рр. розроблялися такі теми: “Вплив фізичних навантажень на фізіологічні і біо­хімічні показники функціональної актив­ності організму”, “Пе­дагогічні і фізіолого-гігієнічні основи вдо­сконалення фізичного виховання учнів загальноосвітньої шко­ли”, (керівник Ю.Б.Кри­вогорський), “Адаптація організму дітей і підлітків до навчальних навантажень у зв’язку з ендо­генними і екзо­ген­ними факторами” (О.С.Кучерук). Крім того, кафедра анатомії і фізіології людини спільно з кафедрою теорії і методики фізич­ного виховання з 1981 р. опрацьовувала тему: “Фізична працездат­ність і адаптивні можливості організму ви­пускників середніх шкіл Хмельницької області і їх придатність до служби в Ра­дянській Армії” (Ю.Б.Кривогорський). У другій половині 80-х рр. вона модифікувалася у тему: “Педагогічне і медичне об­ґрунтування засобів і методів підготовки юнаків І-ХІ класів до праці та оборони СРСР”. До речі, ця тема була єдиною в ін­ституті, яка ввійшла до Всесоюзного плану найважливіших до­сліджень в області педагогічних наук на 1986-1990 рр. Її ви­конання перебувало під особливим контролем Міністерств ос­віти СРСР і УРСР. Для виконання теми створили 12 наукових груп, до складу яких входили викладачі, вчителі фізичної куль­тури, 5-6 студентів.

       Кафедра теорії і методики фізичного виховання розробляла у 70-80-ті рр. такі теми: “Проблема установки в спортивній діяль­ності” (керівник В.І.Трошенок), “Засоби і методи фізич­ної підготовки учнів шкільного віку” (В.Ю.Хапко), “Особ­ли­вості динамічних зрушень в фізичному розвитку і фізичній діє­здат­ності школярів”, “Методика проведення уроків по му­зич­но-ритмічному вихованню і художній гімнастиці на фа­куль­тетах фізичного виховання” (А.С.Данілов).

     Зростала кількість публікацій, виданих викладачами фа­культету (див. таблицю №6).

Таблиця №6

Інформація про кількість наукових публікацій, виданих викладачами факультету у 60-80-х рр.

№ п/п	Роки	Кафедри
		Анатомії і фізіології людини	Легкої атлетики і спортивних ігор (до 1981 р.)		Теорії і методики фізичного виховання	Спорту і спортивних ігор (з 1981 р.)	Легкої атлетики з методикою викладання (з 1981 р.)		Разом
1.	1966	5	1		–				6
2.	1967	5						5
3.	1968	5	4		–				9
4.	1969	9						9
5.	1970	5	3		–				8
6.	1971	2	–		2				4
7.	1972	8	1		3				12
8.	1973	6	1		2				9
9.	1974	3	4		5				12
10.	1975	2	3		3				8
11.	1976	7	–		–				7
12.	1977	7	–		2				9
13.	1978	6	3		1				10
14.	1979	4	4		2				10
15.	1980	4	3		5				12
16.	1981	12			9	5	9		35
17.	1982	8			3	–	–		11
18.	1983	4			3	2	–		9
19.	1984	3			–	4	1		8
20.	1985	6			2	–	–		8
21.	1986	8			2	–	2		12
22.	1987	10			6	5	7		28

      Разом з тим, маємо відмітити, що значна кількість ви­кла­дачів регулярно не публікувалися. Так, у 1985 р. з 33 викла­дачів 11 взагалі не мали публікацій. Цікаво, що на цей час викладачі факультету сумарно опублікували 250 публікацій, з яких 150 приходилося на кафедру анатомії і фізіології людини. Найбільше публікацій мав на своєму рахунку О.С.Кучерук – 50. Ю.Б.Кривогорський опублікував 46 наукових праць, П.Д.Плах­тій – 24, С.М.Сінгаєвський – 17, О.П.Бодян – 15, Т.А.Сапєшко – 13, Д.Д.Совтисік і Е.Л.Левицький – по 9.

      Науковці факультету видали низку ґрунтовних наукових та навчально-методичних праць. Зокрема, П.В.Кацедим у 1962 р. у співавторстві опублікував навчальний посібник для педвузів України з гімнастики. В.Д.Палига підготував два підручники з гімнастики для факультетів фізичної культури. В.О.Жабенко видав друком методичний посібник “Стрибок у висоту з розбігу” (1968 р.) та “Програму з легкої атлетики для факультетів з фізич­ного виховання” (1969 р.), яка була визнана кращою на конкурсі Міністерства освіти України і використовувалась у педвузах до 1982 р. Значних успіхів у науковій роботі досяг В.Ю.Хапко. Він здійснив понад 40 наукових публікацій, видав 9 посібників. Основні з них: “Техніка гри у волейбол” (1984 р.), “Біомеханіка фізичних вправ” (1984 р.), “Волейбол – юним” (1987 р.), “Волейбол” (1988 р.), “Вдосконалення майстерності волейболістів” (1990 р.) та ін. Серед інших назвемо такі пра­ці: Ляпустіна Л.М. Рухливі ігри в 1-4 класах. – К., 1963; Ли­тов­ченко Н.Г. Деякі сторони обміну холестерину в умовах три­валого м’язового навантаження. – Харків, 1966; Цвіркун Д.Я. Фізичне виховання: Навч.-метод. посібник (1971 р.); Криво­гор­ський Ю.Б. Визначення і оцінка фізичного розвитку і фізичної підготовки школярів. – Хмельницький, 1981; Сінгаєвський С.М., Левицький Е.Л. Організація і проведення змагань по спор­тив­ним іграм в школі. – Кам’янець-Подільський, 1984; Кучерук О.С. Лекарство в свете науки и во тьме суеверий. – К., 1983 і т.д. Ю.Б.Кривогорський опублікував декілька статей у ви­даннях Польщі, США, ФРН.

     У 70-80-ті рр. викладачі факультету захистили перші кан­дидатські дисертації. Першою аспіранткою факультету стала випускниця 1959 р. Г.В.Шитікова. Вона успішно закінчила ас­пірантуру Ленінградського інституту фізичної культури ім. П.Ф.Лесгафта, захистила дисертацію і залишилась там пра­цю­вати. У 1978 р. факультет вітав перших своїх кандидатів на­ук. Кандидатом біологічних наук став П.Д.Плахтій, кан­ди­датом педагогічних наук – В.Ю.Хапко. У 1982 р. ди­сер­тації захистили С.М.Сінгаєвський, А.І.Шинкарюк, Д.Д.Сов­ти­сік, у 1988 р. – Б.М.Тімошенко. Підготували до захисту дисер­тації В.О.Жабенко, Б.О.Одінцов, М.М.Одінцова, В.І.Білоус. Однак через певні причини захистів дисертацій не відбулося. Над темами докторських дисертацій працювали Г.Н.Літ­ви­нен­ко, С.О.Ієвлєв, В.І.Трошенок.

      У 80-ті рр. були проведені на базі факультету перші наукові конференції. Так, у червні 1981 р. відбулася V сесія наукової ради “Проблеми шкільної гігієни та фізичного виховання”. Пе­ред студентами, викладачами, вчителями із змістовними до­повідями виступили член-кореспондент АПН СРСР М.В.Ант­ропова, завідувач лабораторією засобів і методів фізвиховання НДІ фізіології дітей та підлітків АПН СРСР, професор Г.Б.Мей­к­сон, завідувач лабораторією шкільної гігієни АПН СРСР, професор О.А.Лосєва та ін. Того ж року факультет приймав учасників ІV Всесоюзної наукової конференції з проблем біо­механіки спорту. У 1987 р. було проведено ІІІ Всесоюзну кон­ференцію з фізичного виховання і шкільної гігієни, учас­ни­ками якої стали понад 100 вчених і науково-педагогічних пра­цівників із різних регіонів СРСР.

       Велика увага на факультеті приділялася розвитку сту­дент­ської науково-дослідної роботи, яка проводилася переважно у студентських наукових гуртках, кількість яких поступово зро­стала (див. таблицю №7).

Таблиця №7

Інформація про кількість студентських наукових гуртків, охоплення ними студентів

	Роки
	1961	1963	1964	1966	1968	1972	1974	1978	1980	1981*
Кількість наукових гуртків	3	3	3	3	7	7	9	12	13	12
Кількість студентів, охоплених гуртковою роботою	52	75	69	68	132	141	292	274	301	218

* у т.ч. і проблемні групи

     Робота гуртків факультету фізичного виховання від­зна­ча­лася керівництвом інституту. Так, на засіданні ради інституту 24 вересня 1970 р. йшлося про те, що “найбільш широко ек­спе­ри­ментальними роботами представлено факультет фізичного ви­ховання. Особливо важливим, чого не має на жодному фа­культеті, є те, що майже всі зусилля студентів-науковців були направлені на вивчення проблеми фізичних навантажень, при­чому ця проблема вивчається як у фізіологічному, так і в ди­намічному аспекті. Якраз на цьому факультеті намітилась на­ступність студентської науково-дослідної роботи …”.

      Студенти факультету нагороджувалися грамотами та ди­пло­мами республіканських студентських конкурсів. Студент В.Білик посів 1 місце на Всеукраїнській олімпіаді з теорії і методики фізичного виховання, призове – на Всесоюзній олімпіаді, зго­дом захистив кандидатську дисертацію. Призерами респуб­ліканських конкурсів були також Ю.Заліська (1971 р.), Р.Бо­рисова і В.Гаврильченко (1983 р.), С.Супронова, Г.Зелін­сь­кий, М.Бобик (1988 р.) та ін.

     Кращі студенти-науковці публікували у співавторстві зі своїми науковими керівниками статті. Так, Г.Іванеску у 1972 р. опублікував спільно з В.О.Жабенко і В.П.Шейко роботу у збір­нику НДІ фізіології і підлітків АПН СРСР. Л.Дорфман під керівництвом професора М.Є.Квітницького видав дві роботи. Невдовзі він був зарахований до аспірантури кафедри фізіології Пермського медичного інституту.

      Починаючи з 80-х рр., студенти приступили до написання дипломних робіт. У 1980-1981 н.р. було виконано 4 дипломних роботи, у 1981-1982 н.р. – 3, у 1982-1983 н.р. – 2, у 1983-1984 н.р. – 5, у 1984-1985 н.р. – 4, у 1987 р. – 5.

      Факультет зміцнював свою матеріально-технічну базу. У 1963 р. було завершено відбудову та реконструкцію (добудовано 4 поверх) колишнього будинку українського університету та інституту народної освіти. Сюди перемістився і факультет фізич­ного виховання.

      У 1980 р. соціально-побутова сфера інституту поповнилася четвертим гуртожитком по вул. Ленінської Іскри (нині вул. Драй-Хмари, 42), в якому поселили студентів історичного фа­культету та факультету фізичного виховання. У 1980 р. у гур­тожитку проживали 280 студентів-фізкультурників із 390.

     Двічі реконструйовувався стадіон. Спочатку тут після пе­редачі стадіону інституту проводилися опоряджувальні роботи, а наприкінці 1970 р. стадіон було обнесено металевою ого­ро­жею, добудували другий поверх адміністративної будівлі, де розмістилася кафедра, спортивний клуб, одна аудиторія. У 1980 р. до будівлі підвели центральне опалення, облаштували ду­шеві приміщення та роздягальні.

      Все ж спортивна база факультету була недостатньою. 29 серп­ня 1969 р. декан В.О.Жабенко з цього приводу виступив на засіданні ради інституту: “У нас дуже недостатня матеріальна база. Коли ми мали 200 студентів на факультеті, тоді у нас була краща спортбаза на Україні, але тепер у нас 400 студентів, а база залишилася та ж сама. У нас спортивний зал зайнятий буде 64 години на тиждень. Від нас йдуть хороші спеціалісти тому, що не мають квартир”. У тому ж дусі був виступ П.В.Кацедима: “У нас недостатня матеріальна база. Так, для виконання на­вчального плану з плавання потрібний плавальний басейн, а у нас його немає. Вимагає переобладнання наш стадіон. Я думаю, що треба організувати в місті будівництво спортивного комп­лексу силами громадськості”. На жаль, у наступні роки си­туація не поліпшилася. Так, у звіті про навчально-виховну ро­боту інституту у 1980 р. зазначалося: “Спортивна база інституту складається з 4 спортзалів, стадіону, спортивно-оздоровчого та­бору. Спортивна база не відповідає сучасним вимогам: в ін­сти­туті немає легкоатлетичного манежу, немає плавального ба­сей­ну, недостатня кількість сучасного інвентаря. Дана спортивна база недостатня для факультету фізичного виховання, що­річ­ний прийом на який складав 105 осіб”.

     Такий стан ускладнював проведення навчального процесу, підвищення спортивної майстерності. У звіті інституту за 1981-1982 н.р. вказувалося, що “факультет відчуває гостру нестачу спортивної бази для спеціальних дисциплін. 2 спортивні зали не можуть забезпечити виконання навчального плану по спе­ціаль­ним дисциплінам, особливо взимку. Особливо важке положен­ня складається при організації занять по курсу підвищення спор­тивної майстерності. Вмістити тренувальні заняття з 14 ви­дів спорту у другу половину робочого дня практично немож­ливо. Крім того, 2-3-разові тренування на тиждень не дають необхідного ефекту і не сприяють підвищенню спортивної май­стерності спортсменів І розряду і кандидатів у майстри спорту. Спортивні зали №1 і №2 вимагають негайного капітального ре­монту. На факультеті немає приміщень для занять з боротьби, плавання”.

      У другій половині 80-х рр. декан С.М.Сінгаєвський зініцію­вав будівництво для факультету сучасного спортивного комп­лексу. Вже у 1990 р. на 50% були виконані будівельні роботи. У 1993 р. планувалося завершити будівницво, однак через від­сутність коштів будівництво припинилося.

 Факультет фізичного виховання (культури) в умовах державної незалежності України

      На початку ХХІ століття на факультеті (з 2003 р. – факультет фізичної культури) відбулися структурні зміни. У 2002 р. до складу кафедр факультету введено загально університетську кафедру фізичного виховання. У 2004 р. з кафедри анатомії і фізіології людини вичленили кафедру анатомії, фізіології та валеології, яка увійшла до складу кафедр новоутвореного природничо-економічного факультету. Натомість факультетську кафедру перейменували на кафедру медико-біологічних основ фізичного виховання та фізичної реабілітації.

      27 березня 2002 р. факультет фізичного виховання очолив М.С.Солопчук. Заступниками декана були призначені: з навчальної роботи – В.О.Нечаєв, з наукової роботи – Г.В.Бесарабчук, з виховної – М.В.Зубаль, а згодом – В.Й.Мазур.

      Оновився склад завідувачів кафедр. Так, у 1992 р. завідувачем кафедри легкої атлетики з методикою викладання було призначено Б.М.Тімошенка. У 2002 р. її очолив Л.Д.Гурман. У 1999 р. завідувачем кафедри теорії і методики фізичного виховання призначили М.С.Солопчука. У 2002-2005 рр. кафедрою керував Г.А.Єдинак, у 2005-2006 рр. – Г.В.Бесарабчук. З 1 грудня 2006 р. її знову очолив М.С.Солопчук. З 1999 р. завідувачем кафедри спорту і спортивних ігор почав працювати І.О.Кіріллов, який у 2006 р. передав естафету О.П.Петрову. У 2007р. завідувачем кафедри медико-біологічних основ фізичного виховання та фізичної реабілітації призначили О.О.Приймакова. З 2009 р. кафедрою керує  Д.Д. Совтисік. Кафедру фізичного виховання почергово очолювали В.У.Дорош і Д.М.Солопчук. Зріс кількісний та якісний рівень викладачів факультету (табл.1).

Таблиця 1

Кількісні та якісні показники професорсько-викладацького складу факультету у 1991-2012 рр.

№ з/п	Кафедри	1991	1993	1997	2002	2003	2005	2006	2007	2008	2009	2010	2011	2012
1.	Анатомії і фізіології людини (з 2004 р. – медико-біологічних основ фізичного виховання та фізичної реабілітації) –        всього викладачів –        у т. ч. докторів наук, професорів –        у т. ч. кандидатів наук, доцентів	6 1   4	5 –   4	* *   *	14 1   5	6 1   4	6 –   4	7 –   4	9 –   4	12 2   5	12 2   5	13 2   5	11 1   6	11 1   6
2.	Теорії і методики фізичного виховання –        всього викладачів –        у т. ч. докторів наук, професорів –        у т. ч. кандидатів наук, доцентів	10 –   1	10 –   3	6 –   3	5 –   3	9 –   3	13 1   4	11 1   2	12 1   2	13 2   1	14 2   3	14 3   1	16 2   2	15 2   4
3.	Спорту і спортивних ігор –        всього викладачів –        у т. ч. докторів наук, професорів –        у т. ч. кандидатів наук, доцентів	11 –   1	10 –   1	* *   *	13 –   2	11 –   1	15 1   1	15 1   2	14 1   2	16 1   3	17 1   3	18 1   3	21 1   5	19 1   5
4.	Легкої атлетики з методикою викладання –        всього викладачів –        у т. ч. докторів наук, професорів –        у т. ч. кандидатів наук, доцентів	9 –   1	8 –   1	* *   *	8 –   2	11 –   2	11 –   2	12 –   3	11 –   3	12 –   4	12 –   4	13 –   4	13 1   3	12 1   4
5.	Фізичного виховання (з 2002 р.) –        всього викладачів –        у т. ч. докторів наук, професорів –        у т. ч. кандидатів наук, доцентів					10 –   –	15 –   –	16 –   –	19 –   1	19 –   3	20 –   4	21 –   4	21 –   3	20 –   3

* даних не виявлено

      Значна увага приділялася підвищенню кваліфікації кадрів. Якщо у 1999 р. кваліфікацію підвищило лише 4 викладачі, то вже у 2004-2005 н. р. – 30 осіб, у 2005-2006 н. р. – 17, у 2006-2007 н. р. – 15, у 2007-2008 н.р. – 8 осіб, 2008-2009 н.р. – 9, 2009-2010 н.р. –  7, 2010-2011 н.р. – 7 осіб.

     На факультеті було відпрацьовано систему профорієнтаційної роботи, яка включала у себе зв’язки з методичними об’єднаннями вчителів, попередній відбір кандидатів на адресний прийом, консультації, рекомендації обласним управлінням освіти на складання договорів і т. д. Робота проводилася також в обласних спеціалізованих педагогічних ліцеях, загальноосвітніх школах, технікумах фізичної культури, ПТУ, СПТУ, вищих навчальних закладах І і ІІ рівнів акредитації, зміцнювалися зв’язки з ДЮСШ Хмельницької, Чернівецької, Івано-Франківської області, Київською республіканською школою олімпійського резерву. Щороку ряди студентської молоді поповнювали першокурсники, які перед цим проходили вступні випробування (табл. 2).

Таблиця 2

Інформація про надходження заяв і загальний конкурс на місця державного фінансування (1994-2011 рр.)

№	Форма навчання	Роки
		1994	1995	1997	1998	1999	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2010	2011
1	Денна форма навчання Всього подано заяв на місця державного фінансування Кількість місць Загальний конкурс	112 50   2,2	87 50   1,7	44 25   1,7	92 50   1,8	100 50   2,0	80 50   1,6	95 50   1,9	94 45   2,1	90 38   2,4	72 45   1,6	120 50   2,4	106 47   2,2	82 47   1,7	141 50   2,8	166 50   3,4	239 50   4,9	175 45   3,8
2	Заочна форма навчання Всього подано заяв на місця державного фінансування Кількість місць Загальний конкурс	104 25   4,16	53 25   2,1	20 18   1,1	31 18   1,7	34 18   1,8	33 13   2,5	23 13   1,7	22 10   2,2	23 8   2,9	32 15   2,1	26 17   1,5	22 15   1,46	18 15   1,2	31 20   1,6	56 20   2,8	94 20   4,7	57 10   5,7

      У 1997 р. вперше було здійснено набір на місця, які фінансуються за рахунок фізичних та юридичних осіб. Наступного року прийняли перших магістрантів. Тоді до магістратури вступили лише 4 особи. У 2003 р. зарахували 40 осіб, у 2005 р. – 41, у 2006 р. – 49, у 2007 р. – 26, у 2008 р. – 30, у 2009 р. – 28 осіб, у 2010 р. – 37, у 2011 р. – 28 осіб.

       Такі кроки зумовили збільшення контингенту студентів. Якщо у 1999 р. на факультеті на денній формі навчання навчалося 184 студенти, то вже у 2002 р. – 266, у 2003 р. – 274, у 2004 р. – 292, у 2005 р. – 320, у 2006 р. – 353, у 2007 р. – 383, у 2008 р. – 491, у 2009 р. – 496, у 2010 р. – 448, у 2011 р. – 411, у 2012 р. – 424.

      Навчальний процес проводився у відповідності з навчальним планом за розкладами занять, семестрових атестацій, заліків та екзаменів.

     При складанні розкладу навчальних занять враховувалось те, щоб лекційні курси, семінарські, лабораторні, практичні заняття з окремих дисциплін і в комплексі з іншими предметами проводились в логічній послідовності та взаємозв’язку, а також пропорційність денного недільного розподілу теоретичних занять спортивно-практичного характеру. Співвідношення загальнонаукових, загальноосвітніх та спеціальних дисциплін складало відповідно 38,20% і 42%. Кількість годин аудиторних занять на тиждень у загальному складала 28, самостійної роботи – 15 годин.

      У навчальний план були внесені спецкурси, спецсемінари, факультативи: “Основи науково-дослідної роботи студентів”, “Управління процесом фізичного виховання школярів”, “Виховання потреби у старшокласників в заняттях фізичною культурою”, “Методика використання фізичних вправ у виховній роботі школярів”, “Фізичне виховання дітей дошкільного віку засобами легкої атлетики”, “Спортивна боротьба”, “Управління організаційно-змістовими основами фізичного виховання школярів”, “Нетрадиційні види занять гімнастичними вправами”, “Організація спортивно-масової роботи як засобу фізичного виховання школярів”, “Організація спортивно-фізкультурних секцій та гуртків на умовах самофінансування”, “Організація і методика проведення оздоровчих занять засобами легкої атлетики”, які сприяли підвищенню якості підготовки майбутнього вчителя фізичної культури.

      Усі навчальні дисципліни, які читалися на кафедрах, мали професійну спрямованість. Так, наприклад, робоча програма з “Теорії і методики фізичного виховання” для студентів ІІ-ІV курсів передбачала вивчення тем, тісно пов’язаних зі школою: “Урок фізичної культури як основна форма занять фізичними вправами в школі”, “Планування навчально-виховного процесу з фізичної культури в школі”, “Фізичне виховання в зарубіжних країнах” та інші.

     У 2003 р. факультет перейшов на ступеневу систему підготовки фахівців: бакалавр, спеціаліст, магістр. Збільшилася ліцензія на підготовку фахівців. Відкрито нову спеціальність “Фізична реабілітація”. На факультеті активно впроваджуються сучасні технології навчання. У 2006-2007 н.р. на першому курсі було здійснено перехід на кредитно-модульну систему організації навчального процесу. У зв’язку з цим був розроблений повний пакет навчально-методичного забезпечення та його електронні версії. На старших курсах у роботі більшості викладачів набула поширення модульно-тьюторська система навчання та контролю знань. Широко використовуються такі інтерактивні методи навчання як “портфіліо”, евристична бесіда, “мозковий штурм”, “ділова гра”, метод проведення тренінгів, кейс-метод і т.д. Як наслідок, зріс рівень успішності студентів. Якщо у 1992-1993 н.р. на літній сесії якісний показник складав лише 24,7 %³⁸, то вже у 2007-2008 н.р. – 68,3 % (табл. 3).

Таблиця 3

Результати літніх екзаменаційних сесій у 1992-2011 рр.

		1992- 1993	1993-1994	1994-1995	1995-1996	1996-1997	1997-1998	1998-1999	1999-2000	2000-2001	2001-2002	2002-2003	2003-2004	2004-2005	2005-2006	2006-2007	2007- 2008	2008-2009	2009-2010	2010-2011
1.	Абсолютна успішність (%)	86,8	91,1	87,4	97,2	96,1	93	95,7	92,4	93,5	97,6	97,1	95,2	97,1	92,4	94	93,1	90,5	85,0	83
2.	Якісна успішність (%)	24,7	29,3	28,1	51	52,8	52,8	60,4	56,9	48,9	47,9	56	54,9	61,9	65,7	62,7	68,3	59,6	51,2	53

     Низку студентів факультету було відраховано. Впродовж 2000-2005 рр. відрахували з денної форми навчання 114 студентів, у т. ч. за академічну неуспішність – 45, порушення навчальної і трудової дисципліни – 12, за власним бажанням – 15, переведено на заочний відділ – 40, до інших ВНЗ – 2. Упродовж 2009-2010 і 2010-2011 н.р. з факультету відраховано за денною формою навчання 61 студент, зокрема, за неуспішність відраховано 26 студентів денної форми навчання, переведені на заочну форму навчання 35 осіб.

     У 2006-2007 н.р. на факультеті з’явився власний комп’ютерний клас, який суттєво підвищив комп’ютерну грамотність студентів. У 2011 р. відкрито другий комп’ютерний клас на 16 машин. Закуплено кодоскопи, мультимедійні комплекси, телевізори, ноутбуки, відеоплеєри для використання їх під час читання лекцій, захисту дипломний і магістерських робіт, проведення конференцій.

     Сьогодні вихід в мережу Інтернет мають усі 5 кафедр факультету. Крім того, доступ до цієї мережі надається студентам, магістрантам, які працюють над  бакалаврськими, дипломними та магістерськими роботами, а також для навчальних потреб.

      Значна робота на факультеті проводилася з покращення методичного забезпечення процесу, яка, насамперед, відображалася у поповненні фондів бібліотеки та кабінетів новою науковою, навчально-методичною, періодичною літературою. Лише у 2001-2004 рр. було придбано підручників та навчальних посібників на суму 4700 грн. У 2004 р. забезпеченість навчальною літературою складала 57 %. У 2010-2011 н. р. цей показник на всіх кафедрах склав 100 %.

     У 2005-2011 рр. було придбано за кошти та подаровано науково-педагогічними працівниками більш як 3400 примірників фахової літератури на загальну суму 143492 грн.

     На кафедрах створювалися електронні варіанти навчальних підручників, методичних посібників з основних фахових дисциплін, тези лекцій.

      Зріс загальний фаховий рівень викладачів факультету. Свідченням цього є перемога у загальноуніверситетському конкурсі “Викладач року” у 2004-2005 н.р. доцента Е.О.Жигульової. У 2005 р. перемогу у загальноуніверситетському конкурсі “Молодий викладач року” отримав завідувач кафедри теорії і методики фізичного виховання, заступник декана з наукової роботи, старший викладач Г.В.Бесарабчук. У 2010 р. доцент кафедри спорт у і спортивних ігор, кандидат наук з фізичного виховання і спорту М.В. Зубаль посіла 3 місце в загальноуніверситетському конкурсі “Молодий викладач року”.

      Кафедри факультету підтримували постійні зв’язки з управліннями освіти і науки рай- та облдержадміністрацій, школами, ДЮСШ, коледжами, ліцеями, вищими професійними училищами, інститутом удосконалення вчителів, методичними об’єднаннями, Національним педагогічним університетом ім. М.П. Драгоманова, Подільським державним аграрно-технічним університетом, Чернівецьким національним університетом імені Юрія Федьковича, Буковинською медичною академією, Інститутом проблем виховання АПН України, Львівським державним університетом фізичної культури. Основним принципом цих зв’язків є удосконалення процесу навчання студентів у стінах вишу, спрямованість на єдність теорії і практики.

      Зв’язки з школами та освітніми установами, закладами здійснювалися шляхом використання різних форм та взаємно погоджених професійних дій:

• постійний зв’язок з методоб’єднаннями вчителів фізичної культури різних міст і районів Хмельницької та Чернівецької областей. Викладачі факультету брали участь у їх роботі, надаючи допомогу по впровадженню технологічних, змістових та інших професійних новацій;
• співпраця з вчителями фізкультури через курси підвищення кваліфікації;
• спілкування в процесі організації і проведення змагань школярів з різних видів спорту та спортивно-масових заходів;
• постійний зв’язок з дитячо-юнацькими спортивними школами та школами Олімпійського резерву;
• співпраця з педагогічними колективами шкіл під час організації та проведення різних видів педагогічних практик;
• діяльність кафедр стосовно організації та впровадження новацій фізичного виховання у базових школах № 7,8,9,14,16 м. Кам’янця-Подільського;
• сумісна науково-методична діяльність з фізичного виховання на базі шкіл Хотинського району, м. Хотин, м. Чернівці;
• сумісна участь в спортивних змаганнях.

      Перед вчителями із доповідями методичного характеру виступали Д.Д.Совтисік, О.П.Бодян, С.М.Сінгаєвський, Е.Л.Левицький, І.О.Кіріллов, М.П.Мисів, М.С.Солопчук, А.О.Леоненко, М.М.Ковальчук, В.О.Нечаєв, Б.І.Ладиняк, Б.М.Тімошенко та ін. В.В.Ліщук, Л.Д.Гурман, М.М.Ковальчук, Б.І.Ладиняк брали участь у Всеукраїнських і регіональних науково-практичних конференціях з питань сучасних тенденцій фізичного виховання школярів та шляхів впровадження інноваційних підходів у професію вчителя фізичної культури в школі. С.М.Сінгаєвський створив навчальні програми і плани з фізичного виховання для шкіл Чернівецької області. Г.А.Єдинак і Г.В.Бесарабчук розробили програму з поглибленої фізичної підготовки для Кам’янець-Подільського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою. Д.Д.Совтисік і О.П.Бодян брали участь у розробці навчальних програм для шкіл з біохімії, проводили науково-дослідну роботу на тему “Функціональні особливості школярів після фізичних навантажень”. Крім того, на факультеті підготовлені спільні навчальні посібники. Так Г.А.Єдинак, П.Д.Плахтій у співавторстві з вчителем фізичної культури Ю.П.Яценюком видали посібник “Фізична культура в школі”. Під керівництвом С.М.Сінгаєвського вийшов у світ посібник “Шляхи оптимізації практичної результативності процесу фізичного виховання школярів”, участь у розробці якого брали 15 вчителів фізичної культури.

      Активізувалася наукова діяльність викладачів факультету. Сьогодні науково-дослідна та дослідно-експериментальна робота проводиться за 6 колективними та 26 індивідуальними темами. У 1995-1996 н.р. їх було відповідно 3 і 4. Серед них були такі теми – “Удосконалення змісту, форм і методів фізичного виховання у загальноосвітній школі” (керівники – Б.М.Тімошенко, Е.Л.Левицький), “Удосконалення змісту, форм і методів професійної підготовки майбутніх вчителів фізичної культури у педагогічному інституті” (С.М.Сінгаєвський), “Дослідження морфофункціональних та біохімічних ознак організму, що забезпечують максимальну результативність спортсмена в динаміці” (О.С.Кучерук), “Педагогічне і медичне обґрунтування фізичного виховання, спрямованого на зміцнення здоров’я, підвищення рухової підготовленості, функціонального стану, фізичної і розумової працездатності школярів І-ХІ класів і студентів” (Ю.Б.Кривогорський, Д.Д.Совтисік), “Удосконалення фізичного виховання школярів з врахуванням функціональних можливостей” (Д.Д.Совтисік), “Удосконалення професійної підготовки учителів фізичної культури на базі системно-структурного підходу в організації навчального процесу на факультетах фізичної культури педагогічних інститутів”, “Медико-біологічні дослідження адаптаційних змін організму в умовах фізичного навантаження” (Д.Д.Совтисік), “Дослідження особливостей моторики і показників здоров’я учнів 1-12 класів загальноосвітньої школи – представників різних соматотипів” (Г.А.Єдинак), «Виховання прагнення до здорового способу життя у юнаків старших класів» (М.С.Солопчук).

      У 1997 р. було завершено виконання держбюджетної науково-дослідної роботи “Нейрогуморальна регуляція функцій організму” (керівник – О.С.Кучерук). За результатами роботи опубліковано 2 навчальні посібники, підготовлено до друку монографію, видано 10 статей. У 1999 р. затвердили науково-дослідну тему “Удосконалення підготовки вчителів фізичної культури у зв’язку з проблемами управління здоров’ям нації”, яка розроблялася у рамках державної комплексної програми “Фізичне виховання – здоров’я нації”. Керівництво темою доручили доктору біологічних наук, професору кафедри анатомії і фізіології людини та тварини Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова І.С.Кучерову. До складу творчого колективу ввійшли С.М.Сінгаєвський, В.І.Білоус, А.О.Леоненко, А.О.Федірко, І.О.Кіріллов.

     У 2002 р. на факультеті розпочала свою роботу науково-дослідна проблемна лабораторія “Гендерні профілактично-оздоровчі технології фізичного виховання та реабілітації” (керівник – к.п.н., доцент Г.А.Єдинак). Провідною організацією виступив Львівський державний інститут фізичної культури. Лабораторія розробляла тему “Теоретико-методологічне забезпечення профілактично-оздоровчих технологій фізичної та медико-соціальної реабілітації учнівства з особливими потребами”. Лише за 3 роки (2003-2005 рр.) співробітниками лабораторії було опубліковано 2 монографії, 5 навчальних посібників, 10 методичних рекомендацій, близько 100 наукових статей. У 2007 р. було підготовлено і випущено друком 9 навчальних посібників і методичних рекомендацій, 13 статей у фахових видання ВАК України, проводилася робота по підготовці і захисту кандидатських і докторської дисертацій.

      У 2003 р. започатковано науково-дослідну лабораторію теорії і методики фізичного виховання та спортивного тренування (керівник – к.п.н., доцент Л.Д.Гурман), яка розпочала роботу над темою “Обґрунтування форм і методів фізичного та військово-патріотичного виховання учнів загальноосвітньої школи”. Провідна організація – лабораторія фізичного розвитку інституту проблем виховання НАПН України. У 2003-2004 н.р. у штаті лабораторії працювали 7 наукових співробітників, 3 аспіранти, 1 бухгалтер і 8 студентів та магістрантів, у 2009-2010 н.р. – відповідно 11, 8, 1 і 49. За період з 2003-2006 рр. співробітниками лабораторії було опубліковано 241 наукову працю, у т.ч. 10 навчальних посібників. У 2008-2009 н. р. в штаті галузевої науково-дослідної лабораторії “Теорії і методики фізичного виховання та спортивного тренування” факультету фізичної культури було 15 співробітників та 37 студентів і магістрантів факультету. Серед них: 1 доктор психологічних наук, 3 професори, 3 кандидати педагогічних наук, 1 кандидат біологічних наук, 1 кандидат медичних наук, 3 доценти, 2 старші викладачі, 3 викладачі, 9 аспірантів; 37 студентів і магістрантів факультету фізичної культури. Проводилася підготовка 4 докторських та 9 кандидатських дисертаційних досліджень. Співробітниками лабораторії було опубліковано 53 наукових праці, у тому числі 1 монографія, 5 навчальних посібники, 2 методичних рекомендацій та 45 наукових статей.

     На факультеті розроблялися міжнародні наукові проекти. Так, Е.О.Жигульова співпрацювала з Інститутом харчування Російської Академії медичних наук, Санкт-Петербурзькою медичною академією післядипломної освіти, Інститутом медичної генетики, медико-генетичними консультаціями м. Санкт-Петербург. Тема дослідження – “Вивчення механізмів, що забезпечують підтримання гомеостазу міді у ссавців”, яка є складовою фундаментальної наукової проблеми медико-біологічного характеру, що вивчає молекулярно-генетичні підтримки гомеостазу мікроелементів у ссавців. У ході співпраці із Санкт-Петербурзьким науково-дослідним інститутом експериментальної медицини імені І.П.Павлова РАМН за напрямком “Біологія” було створено проект під назвою “Геном людини”. Співвиконавцем з російської сторони виступила професор Л.В.Пучкова. Наслідком цієї співпраці стало присудження Е.О.Жигульовій у 2004 р. Державної премії України у галузі науково-дослідної роботи для молодих вчених за розробку теми “Механізми підтримання гомеостазу міді у ссавців з ембріональним типом метаболізму міді”. Крім того, вона отримала патент на винахід способу приготування молочної суміші для штучного вигодовування новонароджених. Результати досліджень включені у курси лекцій з валеології, фізіології, цитології та ембріології (Кам’янець-Подільський національний університет); планування сім’ї, дитячих хвороб (медичне училище м. Кам’янця-Подільського); неонатології, хронічних захворювань печінки, нирок і мозку (Інститут харчування РАМН, медична академія післядипломної освіти, Інститут медичної генетики, медико-генетичні консультації м. Санкт-Петербург (Росія).

     Зросла кількість наукових праць, виданих науково-педагогічними працівниками факультету. Якщо у 1993 р. було опубліковано 29 публікацій, у 1994 р. – 23, у 1995 р. – 32, у 1997 р. – 20, у 1999 р. – 33, то вже у 2003 р. – 173, у 2004 р. – 195, у 2005 р. – 150, у 2006 р. – 173, у 2007 р. – 176, у 2008 р. – 199, у 2009 р. – 350, у 2010 р. – 264, у 2011 р. – 214. Покращилася якість наукової продукції (табл. 4).

Таблиця 4

Дані про наукові і навчально-методичні праці, опубліковані у 2004-2011 рр.

№ з/п	Роки	Всього праць	Монографій	Навчальних посібників	Методичних розробок, брошур	Наукових збірників	Статті	У т. ч. у журналах, фахових виданнях
1.	2004	195	1	5	7	1	181	52
2.	2005	150	–	2	4	1	128	32
3.	2006	173	1	10	7	2	154	33
4.	2007	176	–	7	7	2	160	37
5.	2008	199	1	9	4	2	183	32
6.	2009	350	2	5	16	3	324	59
7.	2010	264	1	7	8	4	248	84
8.	2011	214	5	14	3	4	192	45

     Серед опублікованих праць – монографії та книги С.М.Сінгаєвського “Фізичне виховання – здоров’я нації” (2002 р.); В.В.Беспалька “Репродуктивне здоров’я та статеве виховання молоді” (2003 р.); “Наркоманія. Адаптація молоді до праці та життя” (2005 р.); Д.Д.Совтисіка, О.П.Бодян, Е.О.Жигульової, А.В.Заікіна, В.В.Зданюка “Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту” (2006 р.); М.С.Солопчука, О.Б.Комарніцького «Факультет фізичної культури Камянець-Подільського національного університету 1949-2008 рр.» (2008 р.), О.П.Шишкіна і М.Б.Гуски «Сумо: історія, теорія, практика» (2008 р.), Г.А.Єдинака «Фізичне виховання дітей з церебральним паралічем» (2009 р.), Д.М.Солопчука «Формування здорового способу життя школярів у позаурочній фізкультурно-спортивній роботі» (2009 р.), М.В.Зубаль «Соматичний тип конституції та фізичні якості» (2011 р.), С.М.Бабюка «Педагогнічні умови фізичного виховання дітей старшого дошкільного віку у взаємодії дошкільного навчального закладу і сім’ї» (2011 р.); підручники та навчально-методичні посібники О.С.Кучерука, П.Д.Плахтія, Д.Д.Совтисіка, О.П.Бодян “Медико-біологічний контроль фізичного стану спортсменів” (1993 р.); М.С.Солопчука, М.П.Мисіва, Г.А.Єдинака “Психолого-педагогічні аспекти формування потреби фізичного удосконалення у старшокласників” (1994 р.); “Методика використання фізичних вправ у виховній роботі школярів” (1995 р.); П.Д.Плахтія “Фізіологія системи дихання” (1996 р.); О.С.Кучерука, П.Д.Плахтія “Фізіологія людини” (1997 р.); М.С.Солопчука “Фізичне виховання дітей раннього і дошкільного віку” (1997 р.); В.О.Жабенка, Б.М.Тімошенка “Легка атлетика” (1998 р.); С.М.Сінгаєвського, Д.Д.Совтисіка “Фізичне виховання школярів: теоретична підготовка” (1998 р.); В.І.Білоуса “Спортивно-педагогічне вдосконалення: спортивні ігри” (1998 р.); М.С.Солопчука, О.П.Шишкіна “Нетрадиційні види занять фізичними вправами у фізкультурно-оздоровчій роботі з людьми середнього та похилого віку” (1999 р.); Г.А.Єдинака, П.Д.Плахтія, Ю.П.Яценюка “Фізична культура в школі” (2000, 2001, 2006 рр.); П.Д.Плахтія, Д.Д.Совтисіка, О.П.Бодян, В.В.Беспалька, Е.О.Жигульової “Медико-біологічні основи валеології” (2000 р.); С.М.Сінгаєвського “Концептуально-змістові напрями оптимізації процесу виховання школярів” (2000 р.), “Професійно-педагогічне практикування студентів” (2000 р.), “Вступ до спеціальності” (2001 р.); М.С.Солопчука “Історія фізичної культури і спорту” (2001 р.); В.В.Беспалька “Профілактика наркоманії серед підлітків” (2001 р.); П.Д.Плахтія “Фізіологічні основи фізичного виховання школярів” (2001 р.); Л.Д.Гурмана, М.С.Солопчука “Методика навчання техніки легкоатлетичних вправ” (2001 р.); Г.А.Єдинака, В.М.Мисіва, Г.В.Бесарабчука “Методика фізичного виховання в ліцеях з посиленою військово-фізичною підготовкою” (2003 р.); Г.А.Єдинака, В.М.Мисіва “Навчальний предмет “Захист Вітчизни” (2004 р.); Д.Д.Совтисіка “Загальна та біологічна хімія” (2003, 2006 рр.); М.С.Солопчука, Г.В.Бесарабчука, Р.Б.Чаплінського “Фізичне виховання студентської молоді” (2003 р.); М.С.Солопчука, І.І.Стасюка, О.П.Шишкіна, Д.М.Солопчука “Нетрадиційні види спорту і заняття фізичними вправами” (2006 р.); М.С.Солопчука, А.О.Федірка “Основи науково-методичної діяльності у галузі фізичної культури і спорту” (2006 р.); О.П.Бодян, В.В.Зданюка “Анатомія людини” (2004 р.); А.П.Іотка, В.М.Шиманського “Рухливі ігри у початкових класах” (2004 р.); М.П.Мисіва “Техніка виконання гімнастичних вправ” (2004 р.); М.П.Мисіва, А.І.Шинкарюка “Самопідготовка молодого науковця в галузі фізичної культури” (2004 р.); Л.Д.Гурмана “Легка атлетика” (2005 р.); І.О.Кіріллова, Е.Л.Левицького, Г.А.Єдинака “Спортивні ігри” (2005 р.);  О.П.Петрова “Методика викладання футболу” (2006 р.); Б.М.Тімошенка “Лижний спорт” (2006 р.); С.М.Бабюка, Д.Д.Совтисіка “Методика та техніка виконання масажних прийомів” (2007 р.); Л.Д.Гурмана “Теорія і методика тренування кваліфікованих спортсменів” (2007 р.); Г.А.Єдинака “Передумови організації та формування рухової діяльності дітей з церебральним паралічем” (2007 р.), “Моделювання параметрів занять з фізичної підготовки курсантів, майбутніх фахівців з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій” (2007 р.); Т.Г.Ленської, Г.В.Бесарабчука, Л.Р.Головатої “Методичні основи хореографії” (2007 р.); Б.М.Тімошенка “Рухові здібності людини і методика їх розвитку” (2007 р.); Р.Б.Чаплінського “Лікарські рослини і продукти бджільництва при лікуванні захворювань серцево-судинної системи” (2007 р.); О.П.Шишкіна, І.В.Райтаровської, О.Б.Іваськова “Плавання” (2007 р.); М.С.Солопчука, Г.В.Бесарабчука, Л.Р.Головатої «Теорія спортивної діяльності: опорні таблиці» (2008 р.), Е.О.Жигульової «Захворювання серцево-судинної системи. Лікування лікарськими рослинами і продуктами бджільництва» (2008 р.), Л.Д.Гурмана «Теорія і методика дитячого і юнацького спорту (курс лекцій)» (2008 р.), Б.М.Тімошенка, Л.Д.Гурмана «Лижний спорт» (2008 р.), Є.П.Козака, М.В. Прозара «Методика вдосконалення техніко-тактичних дій волейболістів» (2008 р.),  П.Д.Плахтія, М.В.Зубаль, В.М.Мисіва «Біологічні основи фізичного виховання студентів» (2008 р.); О.П.Бодян, В.В.Зданюка, А.В.Заікіна «Анатомія людини з основами спортивної морфології» (2009 р.), С.М.Бабюка «Теорія і методика гімнастичних організуючих вправ» (2009 р.), С.М.Бабюка, Д.Д.Совтисіка «Основи адаптивної фізичної культури» (2009 р.); М.С.Солопчука, Г.В.Бесарабчука «Виробнича (педагогічна) практика студентів факультету фізичної культури в умовах кредитно-модульної системи навчання» (2010 р.), Є.П.Козака, М.В.Прозара «Волейбол» (2010 р.), А.В.Заікіна, Р.С.Бутова, В.Б.Воронецького «Адаптивна фізична культура» (2010 р.): М.С.Солопчука, Г.В.Бесарабчука, А.В.Заікіна, Д.М.Солопчука «Методики фізичного виховання різних груп населення» (2011 р.), М.Б.Гуски, М.В.Зубаль, В.Й.Мазура, М.В.Гуски «Телрія і методика викладання рухливих ігор та забав» (2011 р.), Л.Д.Гурмана, В.М.Гоншовського «Атлетизм в школі» (2011 р.), Д.Д.Совтисіка «Біологічна хімія» (2011 р.).

       З 2003 р. на факультеті виходить збірник наукових праць “Наукові праці Кам’янець-Подільського державного університету: Проблеми теорії і методики виховання, лікувальної фізкультури та спортивної медицини, олімпійського та професійного спорту/Серія педагогічна”. До 2008 р. побачили світ 6 випусків видання. З 2008 року факультетський збірник наукових праць був перереєстрований і отримав назву «Вісник Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Фізичне виховання, спорт і здоров’я людини». У листопаді 2010 р. це вивдання було включено до Переліку ВАК України як фахове видання.

      У грудні 2010 р. вийшов друком перший випуск міжнародного збірника наукових праць «Сучасні проблеми фізичного виховання, спорту та здоров’я людини», заснований на базі двох університетів: Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка та Придністровського державного університету імені Т.Г. Шевченка (м. Тірасполь).

      У жовтні 2007 р. на факультеті було проведено Всеукраїнську науково-практичну конференцію “Формування здорового способу життя студентської та учнівської молоді засобами освіти”, у якій взяли участь майже 100 осіб з ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації та науково-дослідних установ України: м. Києва, Львова, Харкова, Івано-Франківська, Черкас, Ніжина, Хмельницького та інших. До 2011 р. було проведено 5 конференцій на таку ж тематику. Значний резонанс отримала конференція, присвячена 100-річчю спорту на Поділлі, в якій взяли участь біля 500 учасників.

      Факультет активно співпрацює з лабораторією фізичного розвитку інституту проблем виховання НАПН України, Київським національним університетом ім. Тараса Шевченка, Чернівецьким національним університетом ім. Юрія Федьковича, Київським, Харківським, Луганським, Тернопільським національними педагогічними університетами, Європейським університетом, Донецьким та Буковинським державними медичними університетами, Львівським державним університетом фізичної культури і спорту, Придністровським державним університетом імені Т.Г. Шевченка (м. Тірасполь), Євразійською Асоціацією університетів, що функціонує на базі “МГУ им. М.В. Ломоносова” м. Москва (Росія) тощо.

      Збільшилася кількість викладачів із вченими званнями та науковими ступенями. У 2006 р. вчене звання “професор” було присвоєно М.С.Солопчуку, у 2011 р. – Г.А.Єдинаку, “доцент” – Р.Б.Чаплінському (2004 р.), Л.Д.Гурману (2005 р.), Е.О.Жигульовій (2009 р.), В.М.Мисіву (2011 р.), Д.М.Солопчуку (2011 р.). Кандидатські дисертації захистили М.С.Солопчук (1991 р.), М.П.Мисів, Г.А.Єдинак (1992 р.), Л.Д.Гурман (1997 р.), Т.О.Богуцька (1998 р.), Е.О.Жигульова (2001 р.), В.В.Беспалько (2002 р.), І.Л.Гасюк (2003 р.), В.М.Сич (2005 р.), В.М.Мисів (2006 р.), Д.М.Солопчук (2007 р.), М.В. Зубаль (2009 р.), К.М.Сидорченко (2009 р.), А.В.Заікін (2010 р.), М.М.Кужель (2010 р.), С.М.Бабюк (2011 р.), В.В.Зданюк (2011 р.), В.М.Гоншовський (2011 р.). У 2010 р. доцент кафедри теорії і методики фізичного виховання Г.А.Єдинак захистив докторську дисертацію. Нині над кандидатськими дисертаціями працюють 15 науково-педагогічних працівників факультету, над докторськими – професор М.С.Солопчук, доценти Л.Д.Гурман, Д.Д.Совтисік, Е.О.Жигульова, В.М.Мисів, Д.М.Солопчук.

     У 2001 р. на факультеті було відкрито аспірантуру. Керівництво дисертаційними дослідженнями здійснюють М.С.Солопчук, Г.А.Єдинак. Під керівництвом останнього захистили дисертації І.Л.Гасюк, В.М.Мисів, І.С.Овчарук, М.В.Зубаль, К.М.Сидорченко, В.М.Гоншовський.

    Активізувалася студентська науково-дослідна робота. Нині на факультеті працюють 19 наукових гуртків і проблемних груп, у роботі яких беруть участь 186 студентів. Зросла кількість студентів і магістрантів, які брали участь у звітних наукових конференціях за підсумками науково-дослідної роботи: у 2002 р. їх було 42, у 2003 р. – 41, у 2004 р. – 57, у 2005 р. – 48, у 2006 р. – 67, у 2007 р. – 81, у 2008 р. –  105, у 2009 р. – 68, у 2010 р. – 75, у 2011 р. – 100. Збільшилась кількість студентських та магістерських наукових праць. Якщо у 2001 р. було опубліковано 3 статті, то вже у 2004 р. – 40, а у 2006 р. – 42, у 2007 р. – 45, у 2008 р. – 35, у 2009 р. – 54, у 2010 р. – 50, у 2011 р. – 58.

       У 2006 р. на факультеті започаткували студентський науковий збірник “Збірник матеріалів наукових досліджень студентів та магістрантів Кам’янець-Подільського державного університету: Факультет фізичної культури”. Загалом, до 2011 р. вийшло 6 випусків.

      Зросла кількість студентів, охоплених написанням дипломних робіт. У 1991 р. їх виконували 9 студентів, у 1992 р. – 12, у 1996 р. – 6, у 1997 р. – 7, у 1998 р. – 2, у 1999 р. – 14,  2000 р. – 7, у 2001 р. – 18, у 2002 р. – 13, у 2003 р. – 14, у 2004 р. – 20, у 2005 р. – 21, у 2006 р. – 30, у 2007 р. – 27, у 2008 р. – 51, у 2009 р. – 68. У 2010 р.  студенти виконували 48 бакалаврських, 20 дипломних та 25 магістерських, у 2011 р. – відповідно 44, 52 і 33. Прикметним є те, що якщо до 2001 р. дипломними роботами керували 5-7 викладачів, то у 2003 р. – 17, у 2006 р. – 21, у 2007 р. – 23, у 2008 р. – 23, у 2009 р. – 24, у 2010 р. – 24, у 2011 р. – 15.

      Декілька студентів досягли серйозних успіхів на республіканському рівні. Так, В.Трипадуш посів 3 місце на Всеукраїнській студентській олімпіаді з теорії і методики фізичного виховання (2001 р.). Студентка Т.Куц у 2003 р. стала переможницею Всеукраїнської студентської олімпіади у номінації “За виявлений високий рівень знань з теорії і методики фізичного виховання”. Друге місце тоді зі спеціальності “Фізичне виховання” зайняв А.Заікін. У 2004 р. С.Жуковський нагороджений грамотою Міністерства освіти і науки України за активну участь в обговоренні конкурсних питань ІІ етапу студентської олімпіади з фізичного виховання. У 2007 р. В.Румак виборов диплом на другому етапі Всеукраїнської олімпіади зі спеціальності “Фізична реабілітація”. У 2010-2011 н.р. грамотою Всеукраїнської студентської оліипіади з фізичної реабілітації нагороджено В.Хорхоль. У 2011 р. призером Всеукраїнського конкурсу студентських наукових робіт з фізичного виховання стала А.Бала.

      Окрему сторінку в історії факультету вписали студенти, випускники і викладачі факультету, які у різні роки успішно виступали на Олімпійських іграх, чемпіонатах світу, Європи, СРСР, України. Вихованцям факультету до 2002 р. вдалося завоювати 12 олімпійських медалей – 10 золотих, 2 бронзові, понад 50 медалей різного ґатунку на чемпіонатах світу, Європи, СРСР.

     Гордістю факультету стали 4-разова чемпіонка світу, учасниця Олімпійських ігор у Барселоні і Атланті з боротьби дзюдо Т.Бєляєва; дворазовий чемпіон світу, бронзовий призер XXVI Ігор Олімпіади З.Зозіров; учасник зимових Олімпійських ігор у Альбервіллі (1992 р.) та Лілехамері (1994 р.) бобслеїст О.Бортюк; володар Кубку світу з боротьби самбо М.Чистякова; призер чемпіонату світу з боротьби дзюдо О.Ніколайчук; чемпіони та призери чемпіонатів Європи і світу О.Журавель, О.Коломієць, І.Савчук, О.Мартиненко, О.Вовк, Р.Задворний, А.Климович, Г.Том’як, О.Кумечко, А.Цуркан, М.Невдащенко, О.Сушко, В.Максимчук, А.Мельников (самбо), Г.Білодід, Н.Войналович (дзюдо), С.Охай, О.Поліщук, І.Гринь, К.Захаренко, Д.Сидоренко (акробатика), М.Бородкін, І.Гешко, В.Матвійчук (легка атлетика), І.Курдибаха (важка атлетика), О.Будовіцька, С.Расіна (велоспорт) та ін.

     Низку яскравих перемог на міжнародному та всеукраїнському рівнях здобули студенти у 2002-2011 рр. Без сумніву, найбільшою подією у спортивному житті зак­ладу була участь наших спорт­сме­нів у XXVIII і ХХІХ Олім­пій­ських іграх (Афіни, 2004 і Пекін, 2008). У 2004 р. І.Гешко, А.Мат­росова і Г.Білодід на цих змаганнях увійшли до десятки кращих, а І.Мерлені стала Олімпійською чемпіонкою. У 2008 р. у Пекіні (Китай) виступали І.Мерлені, І.Гешко, В.Матвійчук Т.Філо­нюк, Г.Білодід, А.Стаднік. Ос­танній з них виборов “срібло”, а І.Мерлені – “бронзу”. У вересні 2008 р. В.Трушев і О.Девлиш у скла­ді збірної України з футболу стали чемпіонами Паралімпійських ігор. У 2009 р. на Всесвітніх спортивних іграх [з неолімпійських видів спорту]  А.Білозор і В.Кифоренко у змаганнях зі спортивної акробатики посіли треті місця.

     Студенти брали участь у чемпіонатах світу, Європи, України з багатьох видів спорту. Зокрема, заслужений майстер спорту І.Гешко у 2006 р. став чемпіоном світу з бігу на 1500 м, а у 2004 р. виборов призові місця на зимовому і літньому чемпіонатах світу. 2005 року він був першим на чемпіонаті Європи (м. Мадрид, Іспанія), Всесвітній Універсіаді (м. Пекін, Китай). Вагомі досягнення у майстра спорту міжнародного класу В.Матвійчука, переможця Кубку Європи (Сло­венія, 2003 р.; Італія, 2004 р.) на дистанції 5 і 10 км, рекордсмена України і 5-разового чемпіона України з бігу на довгі дистанції. Не відставали від старших товаришів В.Ковалик (пе­реможець Кубку Європи з бігу на 800 м, 2002 р.), Д.Островський (чемпіон Європи серед молоді, 2009 р.), бігуни О.Матвійчук, Т.Філонюк, С.Ковба, О.Величко, Ю.Ро­манов, О.Жулінський, О.Каяфа, Ш.Ель-Шеріф, Р.Кульчак (переможці і призери чем­піо­натів України, універсіади), стрибуни у довжину О.Пацеля, І.Газда, дискоболи О.Вергуш, А.Боднар. У 2011 р. Ш.Ель-Шеріф став чемпіоном України, Європи серед молоді, взяв участь у чемпіонаті світу серед дорослих.

     Досить вагомих результатів добилися студенти у спортивній боротьбі. Зокрема, А.Матросова стала чемпіонкою світу з самбо (2005 р.), а в 2006 р. була срібною призеркою; Г. Білодід на турнірі такого ж рангу завоював срібну медаль (2002 р.). Призерами всеукраїнської універ­сіади (2007 р.) стали Д.Буділовський, О.Назаренко, О.Ребенок, О.Гу­беліт, чемпіонкою України серед молоді Р.Гаспарян (2008 р.). У 2009 р. третє місце  на чемпіонаті України виборов В.Виноградов.

     Значних успіхів досягли і дзюдоїсти. Так, згадана вже А.Мат­росова виборола перші місця на чемпіонатах світу у 2003 і 2005 рр., стала володаркою Кубку світу (Нідерланди, 2005 р.). Крім того, у 2004 р. в Словенії вона була першою на чем­піонаті Європи, у 2005 р. на такому ж турнірі виявилась третьою. У 2008 р. спортсменка ви­борола 2 місце на Суперкубку світу. Г.Біло­дід був третім на чем­піо­наті світу (2005 р.) і Кубку світу (2006 р.), першим – на чемпіонаті Європи (2003 р.). Крім того, В.Довганюк здобув у 2005 р. чемпіон­ський титул на чемпіонаті Європи, а В.Большак завоювала брон­зову медаль на чемпіонаті світу у Будапешті (Угорщина) в 2004 р.. У 2008 р. І.Макуха була другою на чемпіонаті Європи.  Своє досягнення вона повторила у 2009 і 2010  рр. Крім того, у 2009 р. спортсменка стала бронзовим призером чемпіонату світу. У 2011 р. вона посіла  друге місце на Кубку світу. У 2009 р. чемпіоном світу став Г.Зантарая, наступного року він був другим. У 2011 р. Г.Зантарая посів 3 місце на Кубку світу, перше – на чемпіонаті Європи. У 2009 р. на чемпіонаті світу переміг Ньябалі Кеджау. У 2011 р.  він був другим на Кубку світу, третім – на Всесвітній Універсіаді. У 2009 р. І.Кіндзерська стала чемпіонкою Європи, на чемпіонаті світу була другою.  У 2010 р. спортсменка фінішувала другою на Кубку світу. На цих же змаганнях третю сходинку п’єдесталу посіла С.Ярьомка. у 2011 р. І.Кіндзерська виборола треті місця на чемпіонаті Європи та Кубку світу. Чемпіонами та призерами чем­піонату України ставали О.Ребенок і Ю.Войціцький, П.Кузьмін, О.Назаренко, Д.Буділовський.

      Чималих успіхів досягли студенти у віль­ній боротьбі. Найбільше нагород у цій ди­сципліні зібрала І.Мерлені. Крім згаданих вже олім­пійських “золота” і “бронзи”, вона здобула нагороди найвищого ґа­тун­ку на чемпіонатах світу та Європи у 2005 р., XXII Всесвітній універ­сіаді у м. Ізмір (Туреччина). У 2005 і 2007 рр. спортсменка стала другою на чемпіонаті світу. А.Стаднік у 2005 р. виборов Ку­бок світу. У 2005 і 2006 р. він був третім на чемпіонатах Європи і світу. У 2009 р. він став чемпіоном Європи.  Титул чемпіонів Європи  також вибороли П.Олійник, Я.Стаднік, О.Губеліт. Н.Пульковська стала другою на чемпіонаті світу (2006 р.), першою – на чемпіонаті Європи (2007 р.). О.Іванов у 2007 р. був другим на чемпіонаті Європи, а О.Левковська – третьою на XXII Всесвітній унi­вер­сіаді (2005 р.). Крім того, призерами чемпіонатів світу і Європи стали Л.Симак, І.Дорошенко, К.Стрижак, О.Савтюк, Н.Козак, П.Олійник, С.Якоб­чук.

     У 2006 р. на чемпіонаті світу з боротьби на поясах “алиш” спортсмени нашого університету Н.Козак і Т.Полінська були пер­шими, а С.Якобчук – третьою. У грудні 2008 р. на змаганнях такого ж рангу чемпіоном світу став К.Стрижак. 2-е місце посів П.Стрижак. У 2009 р. останній виборов 3-е місце на чемпіонаті світу. Того ж року В.Комар став чемпіоном Європи. У 2010 р. він здобув бронзову медаль на чемпіонаті світу. На цих же змаганнях І.Приходько стала  чемпіонкою світу. Серйозних результатів у цьому виді спорту добилися призери  чемпіонатів України О.Кулаков, О.Блажев, М.Кривушко, В.Зданевич, володарі Кубку України І.Коча, С.Якобчук і Р.Кушта.

     Культивується в університеті і боротьба сумо. У 2003 р. чоловіча та жіноча команда закладу зайняли 2 місце на чемпіонаті України з цього виду спорту серед студентів. Наступного року на змаганнях такого ж рангу чемпіонами України стали Н.Войналович, О.Коваль­чук, Н.Лісничок. У 2007 р. “золото” на чемпіонаті України серед молоді виборов О.Гребенюк. Вже у 2008 р. наші сумоїстки (С.Якоб­чук, М.Драч, Т.Полінська, І.Попович) у складі збірної команди Хмель­ницької області посіли 2 місце на Кубку України. У 2010 р. призерами чемпіонату України стали Д.Кабельська і Ю.Мала.

      У важкій атлетиці виділяються А.Мельник, який у 2006 р. виграв Кубок України, та Т.Мельник, чемпіонка молодіжних ігор України. Вона посіла 5 місце на чемпіонаті Європи в Італії, 2-е місце – на кубку України. У 2008 р. на чемпіонаті України А.Мельник посів 2 місце, а Т.Мельник і Н.Данильчук були “бронзовими” призерами. У 2010 р. треті місця на змаганнях такого ж рангу вибороли Д.Дудоров і О.Кулеша.

    У важ­коатлетичній дисципліні – пауерліфтинг – блискучих успіхів досяг В.Довганюк, який є 15-разовим рекорд­сме­ном і чемпіоном світу серед юнаків (2004, 2005 рр.), абсолютним чемпіоном Європи (2006 р.), чемпіоном світу та Єропи серед дорослих (2007, 2009, 2010, 2011 рр.). У 2007 і 2008 рр. чем­піон­кою світу і Європи серед юніорів стала Т.Ахмамєтєва. У 2008 р. на чемпіонаті України серед юнi­орів та Всеукраїнському турнірі з па­уер­ліф­тингу (м. Коломия) вона також здобула пер­ші місця. У 2010 р. чемпіонкою України у цьому виді спорту стала Л.Колінчук. Високих результатів у бодібілдингу  досяг М.Ількович, який у 2009 р. здобув Кубок України серед юніорів.

     Розвиваються такі види спорту, як тхек­вондо, бокс, рукопашний бій. Зокрема, С.Мос­тіпака є чемпіоном України і срібним призером чемпіонату Європи з тхеквондо (2005 р.). Призерами чемпіонатів України з цього виду спорту є О.Ковальчук, О.Люлько, В.Мельник, В.Ковальчук, Д.Гинзар, В.Шев­чук та ін. У 2008 р. Д.Гин­зар і В.Ковальчук вибороли 2-і місця на чемпіонаті СНД, а О.Люлько був третім. Перший з них 2009-2010 рр. посідав призові місця  на Кубку світу. Високі місця на всеук­ра­їнських змаганнях зайняли І.Сторчак, А.Гуменна, А.Антощук, О.Ле­вицька, Д.Демедюк, А.Воє­во­да, А.Янчук, О.Хамардюк, С.Якобчук, О.Полець, Н.Трусицька, В.Вовчанський, С.Назарчук, С.Хватов, О.Бабич, О.Лановенька, Т.Омелянюк.

     Починаючи з 2004 р., після 20-річної перерви в університеті зно­ву заговорили про боксерів. Першого гучного успіху досягла команда боксерів на VII літній Універсіаді студентів України. Команда у скла­ді М.Дядюк, М.Бацман, С.Пукас, О.Черевайко, О.Григи та А.Гумен­ної виборола II командне місце серед ВНЗ, які мають факультети фізичної культури. У 2007 р. команда університету повторила свій успіх на VIII Універсіаді. У 2006 р. Д.Лазарєв у складі збірної ко­манди України став переможцем першості Європи серед кадетів та срібним призером першості світу. У 2007 р. він виборов титул чем­піона Європи. Д.Смагула переміг на чемпіонаті України, а у вересні 2006 р. брав участь у першості світу серед молоді, де посів 12 місце. У 2009 р. чемпіонкою Європи стала Я.Зав’ялова. У 2009-2011 рр. чемпіонами і володарями кубку України виявилися Г.Рогович і С.Холшевнік. У 2006 р. на чемпіонат Європи з рукопашного бою друге місце виборов О.Трикуліч.

       З 2002 р. в університеті успішно почав розвиватися велосипедний спорт. У 2006-2008 рр. І.Шпильова тричі ставала чемпіонкою Ук­раїни, володаркою Кубка України, зайняла 6 місце на чемпіонаті Європи. Чемпіонами, призерами чемпіонатів та Кубку України, ін­ших всеукраїнських турнірів були О.Літвіненко, Н.Овчаренко, М.Осадець, Т.Пальчинська, Н.Марцінко, Н.Фігурська. Крім того, Н.Овчаренко зайняла 6 місце на інтернаціональному критеріумі у Франції і 12 місце на чемпіонаті Європи у Москві (2006 р.). У 2004 р. О.Літвіненко стала чемпіонкою України з маунтенбайку. У 2008 р. М.Бацуца був другим на чемпіонаті Європи серед юніорів з цього ж виду спорту. У 2011 р. М.Бацуца і А.Бойко посіли 2-і місця на чемпіонаті України. А.Приймак на цих же змаганнях була другою. С.Куражнова є чемпіонкою України у груповій гонці (велотрек).

      У 2007 р. вперше в історії університету студент 3 курсу В.Штунь взяв участь у зимовій Всесвітній Універсіаді, яка проводилася в м.Турин (Італія), у змаганнях з лижного спорту і показав найкращий результат серед українських спортсменів. Тоді  ж він ввійшов до складу збірної України.

     З 2008 р. знову заявили про себе спортивні акробати. Тоді А.Білозор виборов кубок України. Наступного року він, а також В.Кифоренко і В.Діордієнко стали чемпіонами України. У 2009 р. А.Білозор і В Кифоренко посіли призові місця на чемпіонаті Європи. Для останнього з них  зірковим виявився 2010 р. Спортсмен став чемпіоном світу, Європи і України, володарем Кубку України. Д.Залізняк виборов срібну медаль на чемпіонаті Європи. В.Діордієнко, Д.Марчук, В.Гамов, О.Нелеп, С.Ткаченко, К.Баєва  є чемпіонами, призерами чемпіонату України і володарями Кубку України.

     У 2010 р. вагомих результатів добилася А.Комащук, яка стала чемпіонкою світу з фехтування серед юніорів і кадетів.  У 2011 р. вона посіла 2 місце на Всесвітній Універсіаді. У 2010 р. перше місце на чемпіонаті світу з гирьового спорту посіла М.Муринець. У 2011 р. на чемпіонаті світу серед студентів вона була другою.

      Певні здобутки мають представники ігрових видів спорту. Так, чоловіча футбольна команда у 2003 р. була срібним призером, а у 2004 р. – бронзовим призером чемпіонату України серед команд ВНЗ, володарем Кубку області. У 2008 р. університетська команда знову завоювала кубок області. З 2003 р. вона є базовою для збірної сту­дентської команди Хмельницької області і постійно бере участь у все­українських універсіадах. У 2008 р. О.Девлиш та І.Русінка у складі збірної Хмельницької області (головний тренер – доцент О.П.Петров) стали чемпіонами України з міні-футболу серед спортсменів із на­слід­ками ДЦП.  У 2010-2011 р. команда Хмельниччини на змаганнях такого ж рівня посідала 2-і місця. У 2010 р.  О.Девлиш і В.Трушев стали чемпіонами Європи. У 2011 р. останній у складі збірної України посів третє місце на чемпіонаті світу.

     Міні-футбольна команда університету у 2007 р.  виборола 1 місце на чемпіонаті України серед команд II ліги (тренер І.І.Стасюк). У 2008 р. вона дебютувала у І лізі, посівши 6 місце. У 2009 р. футболісти вибороли 3 місце.

     Баскетбольна команда з 2002 по 2005 р. була незмінним чемпіо­ном і володарем кубку міста та призером чемпіонатів області. Волей­больна чоловіча команда – срібний призер чемпіонату області 2002, 2005 рр., бронзовий призер першості студентської ліги у 2004 р., бронзовий призер першості аматорської ліги України (II ліга) та пер­шості студентської ліги України (І ліга). У 2010-2011 рр. волейболісти-чоловіки посідали перші місця на першості вищої студентської ліги України. У 2011 р. А.Тупчій, В.Ковальчук, О.Жуматій, Р.Юшкевич у склад збірної України з волейболу посіли 2-е місце на Всесвітній універсіаді.

     Функціонує  в унi­вер­ситеті команда з пляжного волейболу, яка стала переможцем чем­піонату області у 2005-2007 рр. Жіноча волейбольна команда 16 років поспіль є незмінним чемпіоном області. На її базі постійно фор­му­ється збірна студентська команда Хмельницької області. Починаючи з 2006 р., жіноча команда університету виступає у аматорській вищій лізі чемпіонату України. У складі команди є чемпіонка України 2005-­2009 рр. з пляжного волейболу С.Бабуріна. У 2004 р. гандбольна ко­манда університету зайняла V місце в чемпіонаті України.

      Ректор постійно вишукував чималі кошти для участі команд з ігрових видів спорту в міжнародних турнірах, національних, регіональних і обласних першостях.

      Значних успіхів спортсмени нашого університету досягли на літ­ніх Універсіадах України, які проводяться кожні два роки. У 2003 р. наш заклад на VI літній Універсіаді посів 13 місце серед 21 універ­ситету, які мають факультет фізичної культури та 29 серед 206 ВНЗ України; у 2005 р. на VII літній Універсіаді України – відповідно 7 та 15 місця. У 2007, 2009 рр. заклад зайняв 4-ті місця серед 22 університетів з факультетами фізичної культури та 10-ті місця серед 216 ВНЗ Ук­раїни. У 2008 р. за рішенням журі Всеукраїнського огляду-конкурсу на кращий стан фізичного виховання та спорту у виші наш університет у номінації «Вищі навчальні заклади ІІІ-ІV рівнів акредитації з факультетами фізичного виховання» посів 3-тє місце. У 2009 р. К-ПНУ імені Івана Огієнка піднявся на один щабель вище і здобув 2 місце. Таке ж місце посів виш і у 2010 р.

      У 2008 р. проведено І Спортивні студентські ігри України. У зма­ганнях з вільної боротьби 1 місце посіли Н.Пульковська, О.Іванов, 2-е – М.Матус, 3-є – О.Левковська, Л.Литвинчук, О.Мельник, П.Олій­ник, забезпечивши команді університету перше загальнокомандне місце. Не менш успішно виступили дзюдоїсти. “Золото” вибороли А.Матросова, О.Ребенок, Н.Мартинович, срібло – О.Назаренко, брон­зу – О.Вашкевич. Перша з них стала переможницею і в абсолютній категорії. Перше місце на цих змаганнях посіли І.Шпильова і Н.Ов­чаренко (велоспорт), В. і О. Матвійчуки (легка атлетика), С.Мос­тіпа­ка (тхеквондо), К.Стрижак (греко-римська боротьба), 2-е – С.Якобчук (тхеквондо, бокс), О.Пацеля (легка атлетика), Л.Грига (бокс), 3-є – А.Янчук і Д.Демедюк (тхеквондо), Ш.Ель-Шеріф (легка атлетика), О.Гребенюк (греко-римська боротьба).

      У 2010 р. на ІІ Спортивних студентських іграх України перемогли дзюдоїсти І.Макуха, С.Ярьомка, Я.Лощінін, легкоатлет М.Стремедлівський. Призові місця посіли Кеджау Ньябалі, П.Кузьмін, В.Копилов (дзюдо), О.Жулінський і А.Вітровчак (легка атлетика)  та ін. Загалом, за підсумками  І і ІІ Спортивних ігор К-ПНУ імені Івана Огієнка посів перші загальнокомандні місця серед університетів з факультетами фізичної культури і 4-і місця серед усіх вишів України.

       Щорічно десятки спортсменів входять до числа кращих спорт­сменів, спортсменів-юніорів, тренерів, суддів, спортивних команд ра­йону, міста, області. У березні і червні 2006 р. НОК України визнала кращим спортсменом України І.Гешка. У 2009 р. Г.Зантарая у Х традиційному конкурсі «Підсумки спортивного року», який проводить Асоціація спортивних журналістів України, посів 3 місце серед 10 найкращих спортсменів України. Крім того, він здобув перемогу у номінації «Перша сенсація 2009 року» національної церемонії «Герої спортивного року». Спортсмен також був третім у номінації «Спортсмен року» ХІV загальнонаціональної  програми «Людина року».  У переддень Нового року традиційно проводиться “Вечір спортивних досягнень”, де відзна­ча­ються кращі тренери та спортсмени факультету.

      Нині в закладі навчаються 4 заслужених майстри спорту – Г.Зантарая (дзюдо), В.Трушев (футбол), В.Кифоренко (стрибки на акробатичній доріжці), А.Білозір (спортивна акробатика), 23 майстри спорту міжнародного класу – Ньябалі Кеджау (дзюдо), А.Комащук (фехтування), І.Макуха (дзюдо), І.Кіндзерська (дзюдо), А.Довганюк (пауерліфтинг), М.Муринець (гирьовий спорт),  Д.Островський (легка атлетика), Т.Філонюк (легка атлетика), Д.Залізняк (стрибки на акробатичній доріжці), С.Ярьомко (дзюдо), І.Василишин (вільна боротьба), А.Рогович (бокс), А.Бойко (маутенбайк), М.Бацуца (маутенбайк), Д.Лазарєв (бокс), С.Бабуріна (пляжний волейбол), П.Олійник (вільна боротьба), О.Іванов (вільна боротьба), Н.Пульковська (вільна боротьба), В.Матвійчук (легка атлетика), Я.Зав’ялова (бокс), Л.Симак (вільна боротьба), О.Девлиш (футбол), 49 майстрів спорту – В.Діордієнко (дзюдо), М.Згуладзе (вільна боротьба), М.Єрмак (спортивна гімнастика), Ю. Войтов (важка атлетика), М.Гудеєв  (бокс), О.Касьянов  (велоспорт), С.Ткаченко (спортивна акробатика), П.Худзік  (футбол), А.Орлов  (велоспорт), В.Діордієнко (спортивна акробатика), А.Приймак (велоспорт), Г.Шулепа (вільна боротьба), А.Орлов  (велоспорт), В.Копилов (дзюдо), Р.Войт (важка атлетика), П.Кульмін (дзюдо), О.Кулеша  (важка атлетика), Я.Лощінін  (дзюдо), Є.Лохман  (дзюдо), Д.Шелест (боротьба на поясах), В.Шелест (боротьба на поясах),  Г.Кутей (вільна боротьба), О.Литвинчук (вільна боротьба), С.Холшевнік (бокс), Р.Сосун (важка атлетика), Є.Філін (велоспорт), П.Богацький (велоспорт), Р.Гаспарян (дзюдо), Д.Пасенко (вільна боротьба), Д.Цурський  (велоспорт), Д.Демедюк (тхеквондо),  С.Єрмаков (бокс), О.Козачук (важка атлетика),  Б.Тарадай (вільна боротьба), І.Загробський (вільна боротьба), С.Убізський (вільна боротьба), В.Воронецький (пауерліфтинг), Я.Пересада (самбо), О.Репйова (художня гімнастика), С.Назарчук (тхеквондо), О.Каяфа (легка атлетика), І.Ель-Шеріф Шеріф (легка атлетика), Є.Демчук (тхеквондо), Л.Литвинчук (вільна боротьба), В.Ковальчук (волейбол), А.Лобачов  (пауерліфтинг), І.Федорук  (маутенбайк), А.Крилінська (маутенбайк), А.Тупчій  (волейбол).

      Щорічно організовуються відкриті змагання з різноманітних ви­дів спорту, що стали важливим засобом фізичного виховання не тіль­ки університетської молоді, а й міста та області. Це – чемпіонати області з волейболу серед жіночих та чоловічих команд, першість Хмельниччини з легкої атлетики, турнір пам’яті В.І.Білоуса з волей­болу серед жіночих команд, турнір з футболу пам’яті І.І.Чупріна, турнір з баскетболу пам’яті С.М.Сінгаєвського, всеукраїнський тур­нір з боксу “Надії Поділля”, відкрита першість університету зі спортивної гімнастики пам’яті А.Д.Босенка та інші.

      У 2006 і у 2009 рр. факультет фізичної культури був нагороджений Почесною грамотою Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту України, Національного олімпійського комітету України за вагомий внесок у підготовку спортсменів високого класу.

      У 2002-2011 рр. ряд викладачів отримали державні, відомчі, обласні нагороди. Так, професор М.С.Солопчук став “Заслуженим працівником фізичної культури” (2005 р.), “Відмінником освіти України” (2005 р.), був нагороджений Почесними грамотами Верховної Ради України (2005 р.), Кабінету Міністрів України (2009 р.), Міністерства освіти і науки України (2003 р.), Міністерства у справах сім’ї та молоді (2005 р.). «Заслуженими тренерами України» стали В.В.Ліщук (2004 р.), О.П.Петров (2005 р.), О.Б.Іваськов (2006 р.), В.М.Марчук (2010 р.), Л.Д.Гурман (2011 р.), А.В.Заікін (2011 р.), М.Б.Гуска (2011 р.), студенти О.Мельник (2006 р.), В.Воронецький (2008 р.), Коробчук В. (2009 р.), О.Антонов (2010 р.). Перший з них отримав ще й Почесну грамоту Президента України (2003 р.). У 2008 р. В.Трушева була нагороджена орденом «За заслуги» ІІ ступеня, А.Стадніка – орденом «За мужність» ІІІ ступеня, І.Мерлені – орденом княгині Ольги ІІІ ступеня.  У 2006 р. і 2007 р. почесне звання «Почесний працівник фізичної культури і спорту України» було присвоєно М.П.Мисіву, В.О.Нечаєву, у 2008 р. – М.С.Солопчуку, В.У.Дорошу, І.О.Кіріллову, Л.Д.Гурману. Д.Д.Совтисік у 2003 р. став «Відмінником освіти України». У 2007 р. цього ж звання були удостоєні В.В.Ліщук і В.О.Нечаєв. У 2007 році О.П.Бодян нагороджена нагрудним знаком «За наукові досягнення». Крім того, Почесні грамоти Міністерства освіти і науки отримали Е.О.Жигульова (2003 р.), М.П.Мисів (2006 р.), Почесні грамоти Міністерства у справах сім’ї та молоді – Л.Д.Гурман (2006 р.), В.В.Ліщук, Д.Д.Совтисік, О.П.Шишкін (2008 р.), В.Й.Мазур (2009 р.), Почесні грамоти Хмельницької обласної ради – В.О.Нечаєв (2003 р.), М.М.Ковальчук (2006 р.), Г.А.Єдинак, А.П.Іотко, Р.Б.Чаплінський, О.П.Шишкін (2009 р.), В.М.Марчук, О.П.Шишкін (2010 р.), Хмельницької обласної державної адміністрації – В.В.Ліщук (2006 р.), Л.Д.Гурман, В.М.Марчук, В.М.Шиманський (2009 р.). Найвищою міською відзнакою «Честь і шана» були нагороджені О.П.Шишкін (2005 р.), М.С.Солопчук (2010 р.), студенти І.Гешко (2003 р.), І.Мерлені (2004 р.), В.Трушев (2008 р.), Г.Зантарая (2010 р.).

       У розпорядженні факультету фізичної культури сьогодні 13 аудиторій, з них 3 лекційні. Технічними засобами навчання обладнані 4 аудиторії, 6 спеціалізованих лабораторій на 120 робочих місць. До послуг студентів стадіон з біговими доріжками (2208 м²), футбольним полем (1050 м²), з трибунами на 1300 місць, міні-футбольним полем зі штучним покриттям (800 м²), секторами для стрибків у довжину та висоту, 2 тенісними кортами (812 м²), 2 баскетбольними (2495 м² ) і 2 волейбольними (713 м²) майданчиками, полем для ручного м’яча (1452 м²).Функціонують чотири спортивних зали загальною площею 1271 м². Крім того, факультет орендує кращі спортивні бази міста, плавальний басейн, тренажерні зали, зал боротьби, боксу, важкої атлетики, спортивний зал для тренування з футзалу.

      За роки існування, факультет фізичної культури підготував понад 10 тисяч фахівців. Учительську славу факультету створюють відомі в Україні і за її межами вчителі фізичної культури, чимало з яких нагороджені знаком «Відмінник освіти», почесним званням «Заслужений працівник освіти». Серед них, Г.Г.Миронюк, А.В.Балицький, І.І.Венцов, А.Т.Весельська, І.І.Водзинський, М.В.Горбатюк, А.А.Дідух, В.М.Ільницький, В.Л.Ладвищенко, Т.А.Матвійчук, К.К.Мацюра, В.І.Приходько, Г.П.Свірідов, І.С.Сметанюк, Д.П.Таралевич, В.О.Ткач, М.В.Ткачук, В.В.Шмирко та інші.

Сторінка діяльності факультету була б неповна, якби ми не згадали про тренерську категорію наших випускників. Нині спортивні школи міста та області на 80% укомплектовані нашими випускниками. Серед них відомі в Україні і за її межами тренери: А.Білик, Б.Бармін, В.Плосконос, С.Сосін, О.Гольдюк, Г.Миронюк, В.Воронецький, В.Жабенко, О.Іваськов, В.Коробчук, В.Ліщук, О.Мельник, О.Петров, С.Пісоцький, А.Проскуровський, В.Пушкарьов, М.Рудніченко, І.Турчин, В.Федорчук, Я.Франзей, М.Чабан, Г.Чернецька, О.Шишкін та інші.

      Випускники працюють організаторами фізкультурно-спортивного руху в області та Україні. Серед управлінців в містах і районах області понад 90% випускників факультету. Найбільш відомі серед керівників галузі, екс-заступник Міністра у справах сім’ї, молоді і спорту України, випускник факультету 1982 року, доктор наук з фізичного виховання та спорту, професор М.В.Дутчак.

     Нині важливим завданням бачиться подальше зростання ролі факультету як навчально-методичного центру регіону, налагодження тісних зв’язків із побратимами з інших ВНЗ України, науковими установами у сфері уніфікації навчальних програм, підвищення якості викладання, вдосконалення дидактичного забезпечення навчального процесу, впровадження сучасної системи підготовки фахівців. Без сумніву, майбутнє факультету означиться новими здобутками, вагомим внеском у розвиток фізичної культури і спорту в Україні.